Основи еволюційного вчення

Еволюція (від лат.»Еволюція»- розгортаю) – це історичний процес розвитку живої природи, що супроводжується прогресивним ускладненням організмів, рідше – спрощенням їх організації, що призводить до виникнення величезного різноманіття органічного світу.

У додарвінівскьй період панували уявлення про сталість, незмінність і початкової доцільності всієї природи, про»божественне»її походження. Біологія носила описовий характер, в результаті накопичилося безліч описів рослин і тварин і виникла потреба привести їх у систему.

Кращу штучну систему розробив Карл Лінней (1707-1778), взявши за основу вигляд.
Вид, по Линнею, це сукупність подібних за будовою особин, дають плідне потомство.
К. Лінней вперше ввів принцип бінарної номенклатури, тобто кожному виду він дав подвійну назву латинськими словами: перше позначає приналежність до роду, друге – видовий епітет.
Приклад: Triticum durum (пшениця тверда), Triticum vulgare (пшениця м’яка).

Ж. Б. Ламарк висунув теорію про змінюваність видів, про ступінчастому розвиток живої природи у висхідному порядку (градація), пояснюючи це внутрішньою прагненням організмів до вдосконалення своєї організації.

Посилання на основну публікацію