1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Орографічні чинники

Орографічні чинники

Рельєф впливає на поширення живих організмів. Прямий вплив рельєфу – це вплив біотопів на формування біоценозів на різних абсолютних висотах. Адже з висотою місцевості змінюються температура повітря і ґрунтів, атмосферний тиск та парціальний склад повітря, підвищується негативна дія ультрафіолетового випромінювання, зростає вологість тощо. Зміна температурного та гідрологічного режимів зумовлює зміну ландшафтних систем як на рівнинах, так і в горах. Такі закономірні зміни на рівнинах одержали назву природних зон, а в горах – висотних поясів. Відмінність між ними в тому, що природні зони мають широту, яку вимірюють сотнями кілометрів, а широта висотних поясів дорівнює сотням метрів.

Важливе значення для розподілу організмів та їхніх угруповань має експозиція схилів, насамперед макро- і мікросхили височинних гірських систем. Південні і південно-західні схили завжди тепліші від північних та північно-східних у північній півкулі. Зокрема, схил південної експозиції отримує сумарної радіації стільки, скільки плоска поверхня, розташована південніше на величину крутизни схилу в градусах.

На гірських схилах рослинам важче вкорінюватися, а тваринам пересуватися. Ґрунти на схилах – неповнопрофільні, щебенисті, або кам’янисті. У горах із збільшенням крутизни схилів зростає потенційна можливість ерозійних, зсувних та обвалових процесів, особливо, якщо схили позбавлені природної рослинності.

Як в горах, так і на рівнинах вирізняють мега-, макро-, мезо-, мікро- та наноформи рельєфу. Мегарельєф (грец. рєуад – величезний) охоплює планетарні форми – океанічні западини і материкові виступи, а також їхні найбільші структурно-скульптурні форми – гірські системи, рівнинні країни.

Макрорельєф представлений рівнинами і плоскогір’ями, низовинами і гірськими хребтами. Всім цим формам рельєфу притаманні гідрокліматичні параметри і, відповідно, ландшафтні системи з особливими, властивими лише їм біоценозами.

Мезорельєф – це ті форми, на які поділяється макроформа рельєфу, – річкові долини, зандрово-акумулятивні рівнини, яри, балки, гірські долини, котловини та ін. Зокрема, схили балок різної експозиції мають різну інсоляцію (лат. insolatio – виставляю на сонце), яка суттєво відрізняється від інсоляції горизонтальних платоподібних рівнин. Зважаючи на це, на них проростають різні рослини. З підвищених ділянок вода стікає в пониження, де створюються сприятливі умови для проростання вологолюбних рослин – гігрофітів. Отже, видовий склад і структура фітоценозів на плато, схилах і в заплавах річкових долин суттєво відрізняються.

Мікрорельєф – це невеликі форми рельєфу, зокрема, карстові лійки, степові пониження (поди), невеликі еолові форми тощо. Всі вони створюють своєрідні умови для тих чи інших видів рослин і тварин. Нанорельєф (грец. vavvog – карликовий) – це найдрібніші западини, кротовини, купини тощо, у формуванні яких найактивнішу роль відіграють живі організми.

У формуванні біоценозів рівнинних територій важливу роль відіграє як мезо-, так і мікрорельєф. Мезорельєф лежить в основі виділення ландшафтних систем рівня урочище, а мікрорельєф – фа-ціального рівня. Ці форми рельєфу формують мезо- і мікрокліматичні особливості території. Зокрема, в окремих грунтово-кліматичних зонах (степ, напівпустиня) навіть незначні пониження рельєфу (3050 см) різко змінюють видовий склад фітоценозів (від ксерофітів до мезофітів), а в місцях, де материнські породи ґрунтів засолені, спричиняють піднімання рівня засолених вод і утворення солонців з відповідними галогенними угрупованнями.

ПОДІЛИТИСЯ: