1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Об’єкт дослідження біогеографії

Об’єкт дослідження біогеографії

Об’єктом пізнання науки, як відомо, є об’єктивна реальність та ідеальна сутність навколишнього світу або його частини, що потрапили в поле зору пізнавальної діяльності суб’єкта. Це означає, що кожна наукова галузь має свій об’єкт дослідження. Для природничих наук ці об’єкти матеріальні, а для гуманітарних – ідеальні.

Частиною об’єктивної реальності, яку досліджує біогеографія, є органічний світ планети Земля, її територіальних та акваторіальних частин.

Система органічного світу достатньо вивчена та структуризована і в філогенетичному, і в геопросторовому аспектах, відповідно, від виду до царства і від району до царства. Історично склалося так, що в полі зору біогеографії перебували винятково два царства живих організмів: царство рослин (vegetabilia – vegeto – з лат. оживляю) і царство тварин (animalia – animal – з лат. тварина). Останнім часом наука збагатилася інформацією про царство грибів (fungus – fungi з лат. гриб) і царство мікроорганізмів. Отже, об’єктом дослідження сучасної біогеографії є, з одного боку, різні класифікаційні єдності рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, а з іншого, – всі живі організми, які займають в земному просторі певне місце. Тож об’єктом біогеографії водночас є географічна оболонка, точніше, та її частина, у якій наявне життя і яка одержала назву біосфери. Але і в біосфері, за влучним висловом В. Вернадського, існує тонка плівка – “плівка життя”. Різні вчені називали її по-різному – “фітогеосферою” (Є. Лав-ренко, 1949), “біогеоценотичним покривом Землі” (В. Сукачов, 1964), “біогеосферою” (М. Диліс, 1978).

За М. Дилісом (1978), “біогеосфера розташована на контакті газової, літогенної і водної оболонок Землі і займає придонну частину повітряного океану й поверхневий горизонт кори вивітрювання і акваторій планети. Вона найскладніша за складом компонентів, найбільш анізотропна (aviaoq- з грец. неоднаковий і трорі – поворот, зміна, напрям) у просторі і найдинамічніша в часі. В її структуру входить найнижчий (приземний), найщільніший і багатий енергією горизонт тропосфери, ґрунт із підґрунтям, поверхневі горизонти водних просторів, рослини, тварини й мікроорганізми. Енергетичним рушієм у біогеосфері є в основному сонячне випромінювання, яке досягає поверхні Землі”.

М. Голубець присвятив аналізу поняття “плівка життя” окрему монографію з однойменною назвою (1997). Він, зокрема, зазначає, що “хоча плівка життя має товщину лише від кількох сантиме-трів-дециметрів до кількох десятків і максимально двохсот метрів і в тисячу разів тонша від біосфери, з її функціонуванням пов’язані хімічний склад атмосфери і гідросфери, запаси біогенних речовин у літосфері, біоенергетичні, продукційні й трансформаційні властивості теперішньої біосфери. Протягом мільярдів років вона була шаром зосередження життя рослин, тварин і мікроорганізмів. У її межах виникли людиноподібні тварини, предки людини, а згодом і Homo sapiens. Протягом тисячоліть у цій плівці відбувався соціальний розвиток людства, формувалися його виробничі потужності. Вона була для людини джерелом харчової і промислової сировини, енергетичного забезпечення, основним об ‘єктом господарського використання й перетворення”. Після цих вичерпних означень біо-геосфери та плівки життя як області найбільшої концентрації життя можна зробити висновок, що матеріальним об’єктом дослідження біогеографії є живі організми та їх угруповання в межах біосфери та її просторових частин усіх масштабних рівнів.

Водночас розвиток науки немислимий без її самоаналізу, коли дослідник, прагнучи одержати нові знання, критично оцінює здобутки і можливості своєї науки. У такому випадку маємо поєднання, синтез ідеальних знань дослідника та його попередників з параметрами чи ознаками матеріальних об’єктів дослідження. В біогеографії такий синтез маємо тоді, коли дослідник вивчає, наприклад, особливості заселення живими організмами території, звільненої льодовиком, або аналізує періоди розвитку біогеографії як науки. У цьому випадку об’єктами дослідження є і матеріальні об’єкти дослідження (рослини, тварини, регіони), й ідеальні реалії (знання суб’єкта-дослідника та його попередників).

Предмет дослідження біогеографії. Біосфера та її складові, як відомо, є об’єктом дослідження кількох наук. Водночас В. Пащенко (2000) підкреслює, що “кожна наука має свій сутнісно новий предмет дослідження, який є відображенням об ‘єкта дослідження, одержаного за допомогою пізнавальних засобів”. Якщо об’єкти дослідження можуть бути матеріальними, ідеальними або їх поєднанням, то предмети дослідження завжди ідеалізовані суб’єктом-дослідником. А. Воронов (1976) зазначає “що вся сукупність законів, які визначають географічне поширення організмів та їх угруповань, становить предмет біогеографії’ (див. Ж. Леме, 1976).

Предметом пізнання біогеографії ми вважаємо закони й закономірності поширення й розміщення живих організмів та їх угруповань у просторі й часі залежно від їхніх адаптивних можливостей та впливу на них екологічних чинників.

ПОДІЛИТИСЯ: