Нормування хімічних речовин у повітрі робочої зони

На відміну від атмосферних забруднювачів, діючих цілодобово на всі групи населення, включаючи дітей і хворих людей, промислові хімічні речовини впливають протягом 6-8 год на осіб працездатного віку. У зв’язку з цим критерії встановлення ГДК в повітрі робочої зони відрізняються від критеріїв обгрунтування гігієнічних нормативів атмосферних забруднювачів.
ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони визначається як концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год (але не більше 41 годин на тиждень) за весь період діяльності не викликає захворювань або відхилень у стані здоров’я працюючого і його нащадків, виявляються сучасними методами досліджень під час роботи або у віддалені терміни життя.
За ступенем небезпеки промислові шкідливі речовини поділяються на чотири класи в залежності від значень показників:
1. Смертельних доз (ДЛ50) і концентрацій для лабораторних тварин при пероральному, нашкірному і інгаляційному шляхах надходження.
2. Зона гострої дії (відношення ДЛ50 до порога гострої дії).
3. Зона хронічної дії (співвідношення порогів гострого та хронічного дії).
4. Коефіцієнт можливості інгаляційних отруєнь (відношення летючості до показника токсичності).
Розрізняють максимальні разові і середньомісячні ГДК. Перші встановлюються для всіх без винятку хімічних речовин, що використовуються в промисловості та сільському господарстві.
Середньомісячні ГДК розробляються для хімічних речовин, що володіють вираженими кумулятивними властивостями (тобто здатністю накопичуватися в організмі і викликати хронічні отруєння). В останні роки для контролю сумарного впливу хімічних речовин запропоновано використовувати тести експозиції і біологічні ГДК, засновані на зміні концентрації вихідного хімічної сполуки або його метаболітів в біологічних середовищах (кров, сеча, волосся, нігті).
На відміну від нашої країни гігієнічні нормативи в США (допустимі рівні впливу – PEL) встановлюються з урахуванням не тільки медико-біологічних критеріїв, але й економічної і технологічної досяжності стандартів.
У більшості випадків ці нормативи обгрунтовані по нечисленних і вельми суперечливими даними про випадки отруєння (як правило, гострих) на виробництві. Тільки для відносно невеликого числа нормованих в США сполук (кілька десятків) PEL розроблені на основі порогів хронічної дії або результатів епідеміологічних досліджень. Цим, головним чином, і пояснюються суттєві розбіжності у величинах гігієнічних нормативів багатьох речовин в Росії і США.
Разом з тим допустимий рівень впливу для ряду хімічних сполук, що володіють канцерогенною або аллергизирующим дією, встановлені на більш низьких рівнях в порівнянні з ГДК. Дана обставина підкреслює важливість взаємовикористання матеріалів досліджень, отриманих в різних країнах.

Посилання на основну публікацію