Нейрогуморальна регуляція фізіологічних функцій

Життєдіяльність кожного організму повинна знаходитися в суворій відповідності з умовами навколишнього середовища. Для цього кожна істота має сприймати сигнали зовнішнього середовища (світло, звук, температуру, тиск тощо), засвоювати, обробляти їх і правильно на них реагувати. В цьому випадку весь організм повинен виступати як єдине ціле, органи і системи органів якого працюють злагоджено, впорядковано.

Таку узгодженість, упорядкованість дій в організмі людини виконують два механізми: нервовий і гуморальний. Їх дією і впливом на органи, системи органів здійснюється регуляція всіх процесів життєдіяльності організму, забезпечується його цілісність.

Нервова регуляція – регуляція життєдіяльності організму за допомогою нервової системи. Гуморальна регуляція здійснюється за допомогою хімічних речовин через рідкі середовища організму (кров, лімфу, міжклітинну рідину).

Нервова і гуморальна регуляції функцій організму взаємопов’язані. На функціональний стан нервової системи впливають активні хімічні речовини, які циркулюють в крові, наприклад гормони (від грецького»Горман»- спонукати). Освіта гормонів залозами внутрішньої секреції і виділення їх в кров здійснюється під контролюючим впливом нервової системи. У зв’язку з цим слід розглядати і говорити не про роздільне вплив нервової системи і гуморальних факторів, а про єдиний механізм нейрогуморальної регуляції функцій організму.

Найважливіша властивість організму – саморегуляція фізіологічних функцій, яка автоматично підтримує відносну сталість внутрішнього середовища організму – гомеостаз (від грецького»гомоіс»- той же самий і»стасис»- стан), що є необхідною умовою існування. Саморегуляція можлива тому, що є зворотні зв’язки між регульованим процесом і регулюючої системою, коли інформація про кінцевий результат надходить у центральну нервову систему.
Нервова система являє собою сукупність структур, які регулюють роботу окремих органів і систем, здійснюють взаємозв’язок окремих органів між собою і всього організму з зовнішнім середовищем.
Структурною і функціональною одиницею нервової системи є нервова клітина нейрон, діаметр якого становить менше 0.1 мм. У нейроні розрізняють три частини: тіло клітини, довгий відросток – аксон і сильно розгалужений – дендрит. Дендрити складають частину нейрона, спеціалізовану для прийому сигналів, що надходять із зовнішнього середовища або від іншої клітини.
Аксон пристосований для проведення або передачі збудження від нервової клітини до інших нервових клітин або до робочих органів.

У функціональному відношенні нейрони поділяються на чутливі, рухові і вставні.
Нейрони разом з нейроглією (кліткою, що заповнює проміжки між нейронами) утворюють нервову тканину.

Основні процеси, що відбуваються в нервовій системі, – збудження і гальмування. Нервова система відрізняється високою збудливістю і провідністю, в основі її регуляторної та координаційної діяльності лежать рефлекси – відповіді організму на подразнення. Шлях, по якому проводяться нервові імпульси при здійсненні рефлексів, називають рефлекторної дугою.

Посилання на основну публікацію