1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Наукова теорія походження людини

Наукова теорія походження людини

До кінця XVII століття вченим вже були відомі тисячі видів тварин. Вивчення такої величезної кількості організмів вимагало, щоб вони були, перш за все, наведені в якийсь порядок, або, як кажуть вчені, щоб вони були класифіковані.

Але за якою ознакою об’єднувати тварин в групи? Над цим питанням дуже довго билися вчені. Знайшлися такі наївні натуралісти, які мали у своєму розпорядженні назви тварин в алфавітному порядку. Але подібний «порядок» нітрохи не краще будь-якого безладу, так як при цьому в одну групу могли потрапити тварини, нічого спільного між собою не мають, наприклад бик і блоха, горобець і верблюд, кабан і карась і т.д. У цій статті спробуємо розглянути основні положення наукової теорії походження людини.

Лише двісті з гаком років тому відомий шведський вчений Карл Лінней (1707-1778) створив класифікацію тварин, яка могла задовольнити стояли перед тодішніми дослідниками завданням. Весь тваринний світ Лінней розділив на шість класів: черви, комахи, риби, плазуни, птахи, ссавці. В основу своєї класифікації; він поклав схожість тілесного будови тварин. Хоча Лінней був одним з видатних вчених ХVIII століття, проте він не був вільний від релігійного погляди на світ.

Як і більшість людей його часу, він вірив, що видів рослин і тварин існує стільки, скільки їх було створено «на початку часів» богом. Лінней вважав також, що людина, на відміну від всіх тварин, створений за образом і подобою Бога, що в ньому закладено «божественний розум». Однак, розподіляючи тварин за класами, Лінней на основі подібності тілесного будови людини і вищих тварин об’єднав їх в один клас ссавців, тобто тварин, самки яких народжують живих дитинчат і вигодовують їх власним молоком. З класів ссавців Лінней виділив найбільш високоорганізованих тварин (приматів), куди включив полуобезьян, мавп і людей. Тим самим Лінней, сам того не бажаючи, довів, що людина – тварина ссавець, найближче стоїть до мавп. У той час як Лінней ще чіплявся за релігійні казки про створення богом всього живого, наш великий співвітчизник – Михайло Васильович Ломоносов (1711-1765), що жила одночасно з Линнеем, відкрито виступив проти релігійного світогляду.

«… Даремно думають, – писав Ломоносов у своєму творі« Про земних шарах », – що все, як бачимо, з початку творцем створено».

Ломоносов висміював вчених, які дотримувалися релігійного погляду на природу. «Оним розумникам, – говорив про них Ломоносов, – і легко бути філософами, вивчився три слова: бог так створив». Треба також згадати знаменитого натураліста Петра-Симона Палласа (1741-1811), члена Російської академії наук. Ще, будучи починаючим дослідником, Паллас опублікував працю, в якій вказував на зв’язок, який існує між рослинами і тваринами, яких він розглядав як два ствола дерева, які виросли на одному корені. У самого початку розбіжності двох стволів – рослинного і тваринного – Паллас помістив зоофитов, тобто найпростіші організми, які мають багато спільного і з тваринами і з рослинами.

Правда, про зоофітів писали ще древні вчені за дві тисячі років до Палласа. Але їх вчення було забуто. Паллас ж не тільки відродив думка про зоофитов як про родоначальників тварин і рослин, а й розвинув її далі. Паллас вважав, що зоофіти представляють початкову форму життя. Першу ж сходинку в ряду тварин складають нижчі безхребетні організми, яких Паллас об’єднав в одну групу молюсків (м’якотілих). Другий ступінь – риби, за якими слідують амфібії, або земноводні (в цю групу Паллас включив також плазунів). Найбільш організованими вищими тваринами є чотириногі (так в минулому називали ссавців). Перераховані тварини – молюски, риби, амфібії, чотириногі – складають один загальний стовбур. Комахи ж і птиці є бічними гілками цього стовбура.

Ми бачимо, таким чином, що Паллас, як і Лінней, розділив тваринний світ на шість однорідних груп (класів), хоча деякі з них у обох авторів мають різні найменування, наприклад черви і гади – у Ліннея, молюски та амфібії – у Палласа. І все ж між системами (класифікаціями) Ліннея і Палласа лежить величезна прірва. У той час як між виділеними Линнеем класами відсутня будь-який зв’язок, виділені Палласом групи пов’язані між собою родинними зв’язками, причому цей вчений вже розрізняв пряме спорідненість від бокового. Паллас зробив величезний крок вперед, залишивши далеко позаду себе Ліннея, який дивився на природу очима релігійної людини. Ще далі Палласа пішов вперед російський вчений Афанасій Каверзнев (1750-1778). Незважаючи на свою молодість, Каверзнев встиг внести великий внесок в науку. Їм була написана невелика за розміром, але, повна глибокого змісту книжка «філософського міркування про переродження тварин». Із самої назви книжки видно, що Каверзнев захищав ідею «переродження» тварин, тобто походження одних видів від інших. Крім того, в той час як Паллас нічого не говорив про спорідненість людини з мавпами, Каверзнев стверджував, що людину і мавп треба зарахувати до однієї сім’ї. Так повільно, але все ширше розповсюджувалася і зміцнювалася ідея, що між тваринами є родинний зв’язок, що тварини «перероджуються», тобто розвиваються (еволюціонують) від нижчих до вищих. У розгорнутому вигляді вчення про еволюцію тваринного світу було викладено вперше відомим французьким вченим Жаном Батистом Ламарком (1744-1829) в книзі «Філософія зоології» на початку XIX століття, в 1809 році. У цій книзі Ламарк вже впевнено писав, що вищі тварини походять від нижчих і що людина походить від людиноподібних мавп.

Це правильне в своїй основі вчення Ламарк, однак, не зміг підкріпити досить переконливими фактами, яких в його час ще не було. Деякі ж пояснення причин еволюції, які Ламарк черпав не з явищ природи, а з голови, виявилися невірними і непереконливими. Цим скористалися реакційні вчені, противники еволюційного вчення, які оголосили еволюційний принцип помилковим, – і вчення Ламарка було забуто. Забутий був і сам Ламарк, який закінчив життя сліпим, в нужді і самоті. Вірною йому залишилася лише його дочка Корнелія, яка, втішаючи улюбленого батька, казала: «Предки будуть захоплюватися тобою, воно помститься за тебе, батько!». Ці слова викарбувані на камені пам’ятника, який був споруджений ученому в 1909 році в Парижі, через сто років після виходу в світ його книги «Філософія зоології».

Чарльз Дарвін про походження людини

Першим, хто знову витягнув на світло вчення Ламарка, був найбільший натураліст XIX століття Чарльз Дарвін. Зауважимо, що в молодості Дарвін був дуже далекий від еволюційної ідеї, будучи шанувальником біблії, яку він носив з собою і часто перечитував.

Але в міру того як під час тривалого кругосвітньої подорожі у Дарвіна накопичувався все більший і більший науковий матеріал, який говорив на користь мінливості і розвитку рослинного і тваринного світу, він почав відходити від релігії і в кінці кінців повністю порвав з нею. У 1359 році Дарвін опублікував книгу «Походження видів шляхом природного відбору». У ній на основі власних і зібраних його попередниками матеріалів Дарвін зумів довести, що рослини і тварини розвинулися від найпростіших до високоорганізованих. Найбільшою заслугою Дарвіна є також і те, що він перший з учених переконливо і не спростовно пояснив, чому організми не залишаються незмінними, а розвиваються і ускладнюються. Своїм вченням Дарвін зробив величезний внесок в науку про життя (біологію) і завдав жорстокої поразки релігійним казкам про створення богом рослин, тварин і людини незмінними.

ПОДІЛИТИСЯ: