1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Надцарство прокаріот

Надцарство прокаріот

Надцарство прокаріот представлене царством дроб’янок (Schizophita). До цього царства належать два відділи: бактерій та синьо-зелених водоростей (фікоціанів).

Бактерії (Bacteriophyta) (грец. ^aKT^piov – паличка) – мікроскопічні, здебільшого одноклітинні, дуже різноманітні за функціями і формою організми. Для них характерна наявність клітинної оболонки, цитоплазми з органелами, різних включень, але немає оформленого ядра мітохондрій і хлоропластів. Тому майже всі бактерії безбарвні. Тільки окремі з них містять в цитоплазмі пігменти, що нагадують хлорофіл (грец. xXojpoQ зелений і yvXXov – листок) і фікоеритрин (грец. фікод – водорості та ериврод – червоний).

У клітині бактерії, зокрема бацили (лат. bacillum – паличка), утворюється спора, яка має захисну оболонку і таким чином захищає клітину в несприятливих умовах довкілля. Спора може витримати тривале висушування, нагрівання понад 100°С і охолодження майже до абсолютного нуля. Вони є у термальних водах з температурою до 80°С, у полярних морях, солоних водах з 20% вмістом кухонної солі.

За формою вирізняють кулясті (коки), нитчасті, звивисті та паличкоподібні бактерії. Паличкоподібні бактерії об’єднують ті з них, що не утворюють спор (власне бактерії), та спороутворювальні. Розмір бактеріальних клітин не перевищує кількох мікрометрів (мкм -1 х 10-6), рідко досягаючи 20 мкм, наприклад, Ibiophusa macrophusa. Деякі бактерії можуть проходити крізь бактеріальні фільтри, зокрема мікоплазми.

Багато бактерій здатні до самостійного руху. Такі бактерії мають джгутики. Залежно від місця розташування джгутиків на клітині їх поділяють на монотрихи – з одним джгутиком на кінці, лофотрихи -з кількома джгутиками на кінці, перетрихи – з багатьма джгутиками на всій поверхні.

Розмножуються бактерії поперечним поділом, іноді брунькуванням; деяким бактеріям властивий примітивний статевий процес. Бактеріям, як і іншим організмам, властиві явища мінливості й спадковості. У клітині бактерії міститься від 10 до 22% ДНК. Виділяючи ДНК з клітини одного штаму і додаючи її до культури іншого, можна спричинити утворення мутантів з новими, спадково закріпленими властиво стями. За фізіологією живлення серед бактерій вирізняють гетеротрофів та автотрофів. Гетеротрофи, споживаючи відмерлі рештки рослин і тварин, повертають їх у мінералізованій формі в біологічний коло-обіг речовин. Процес розкладу білкових речовин внаслідок впливу бактерій називають гниттям, а розкладу вуглецевмісних небілкових речовин – бродінням.

Зелені й пурпурні бактерії за зразком зелених рослин є автотрофами і здатні до фотосинтезу або утворення органічної речовини за допомогою сонячної енергії. Більша частина автотрофних бактерій утворює органічну речовину за допомогою хемосинтезу (лат. chemia -хімія і грец. obvQemq – з’єднання) з вуглекислого газу внаслідок енергії окиснення неорганічних речовин. Такими є нітрифікуючі, сірчисті та залізобактерії (азотобактер, клостридій, рід Sulfolobus) та ін.

За типом дихання бактерії поділяють на аеробних і анаеробних. Аеробні можуть існувати за наявності вільного молекулярного кисню, анаеробні – в безповітряному середовищі, але кисень отримують внаслідок розкладу мінеральних та органічних сполук. Бактерії, як і віруси, – всюдисущі. Вони містяться у повітрі й ґрунті, воді й живих організмах, вступаючи з ними у різні взаємовідношення. Значна роль бактерій у формуванні ґрунтів. Синтезуючи власні клітини, вони нагромаджують велику кількість органічних сполук ґрунту. В одному грамі ґрунту налічують мільйони бактерій.

Особливе значення мають азотофіксуючі, зокрема бульбашко-ві, бактерії, що здатні нагромаджувати азот з атмосферного повітря. Окрім підвищення родючості ґрунтів і впливу на врожайність сільськогосподарських культур, бактерії використовують у процесі виготовлення вітамінів, амінокислот, антибіотиків, ферментних препаратів, деяких харчових продуктів тощо.

Також бактерії виконують надзвичайно важливу санітарну функцію, очищаючи природне довкілля від відмерлих решток організмів, частина з них, зокрема патогенні, можуть спричинювати в організмі людини різні інфекційні захворювання. Ступінь патогенності (грец. naOos – страждання, хвороба і yevvarn – породжую) бактерій (як і вірусів) залежить від їхньої здатності проникати в організм, розмножуватися і поширюватися у ньому, а також виробляти отруйні продукти – токсини (грец. ro&Kov – отрута). Певні види бактерій є збудниками туберкульозу, чуми, дифтерії, туляремії, холери, черевного тифу та інших інфекційних захворювань. Відомо близько трьох тисяч видів бактерій.

Природу бактерій, насамперед патогенних, вивчали такі всесвітньо відомі мікробіологи як Л. Пастер, Р. Кох (1843-1910), а також українські вчені М. Гамалія (1859-1949), Д. Заболотний (1866-1929) та інші.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Поділ клітини. Мітоз