Молекули води

Молекули води, володіючи відносно малими розмірами, займуть при цьому найбільше число доступних осередків, а слабка взаємодія з ліпідами дозволить їм швидко переміщатися від однієї осередку до іншого.

Максимальні розміри комірки можна визначити, вивчаючи кінетику процесу (див. гл. XV). Було знайдено, що розміри осередків плазматичноїмембрани дорівнюють приблизно 0,77 нм. Ця величина визначає максимально доступний діаметр каналів, які можуть бути утворені в мембрані, і знаходиться у хорошому відповідності з розмірами постульованих нами пір, положення яких на мембрані точно фіксоване. Таким чином, є два досить різних способи інтерпретації експериментальних фактів. Відповідно до одного з них, в мембрані присутні одного разу освічені й постійно діючі пори; згідно з іншим, час життя кожного з каналів невелика, а положення, займане ними на поверхні мембрани, безперервно змінюється в часі. Очевидно, для того щоб прийти до якого-небудь певного висновку, необхідні додаткові дослідження.

З попереднього обговорення досить ясно, що плазматична мембрана повинна відповідати ряду досить суперечливих вимог. Освіта мембрани захищає клітину від втрати речовин, які могли б за інших обставин виходити з неї завдяки дифузії, але в той же час ускладнює проникнення з навколишнього середовища необхідних клітині сполук. Отже, клітина повинна була виробити спеціальні механізми, що забезпечують перенесення через мембрану важливих для неї сполук. У багатьох випадках такий транспорт речовин пов’язаний з витратами енергії. Енергія витрачається на розрив зв’язків, утворених з молекулами води, на рух молекул проти градієнта концентрації, на подолання відштовхування однойменних зарядів і т. д. Оскільки цей перенос речовин через мембрану вимагає витрат енергії, він називається активним транспортом.

Посилання на основну публікацію