1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Мезозойська ера

Мезозойська ера

Мезозойська ера (ератема, підеон) тривала 169 млн років (23566 р. до н. е. Мезозой складається з трьох періодів: тріасового, юрського і крейдового. У тріасовому періоді, який тривав 50 млн років, біота характеризується перехідними рисами від палеозойської до мезозойської. Перехід цей був поступовим, без катаклізмів. У тріасі ще трапляються деякі групи палеозойської фауни – брахіоподи, амфібії, звіроподібні рептилії. Водночас починає свій розвиток, а згодом і домінує типова мезозойська фауна, найяскравішим представником якої стають цератиди. У розвитку цих морських тварин простежуються підйоми (наприкінці тріасу налічують 450 видів) і спади, аж до цілковитого вимирання наприкінці тріасу. Розвиваються справжні амоніти, продовжують розвиватися белемніти, двостулкові молюски, а також з’являються шестипроменеві корали.

Мезозой називають “ерою плазунів”. У морях панують іхтіозаври і плезіозаври, а наприкінці – мезозаври – морські хижаки, які сягали 20 м довжини. У прибережній зоні панують найдавніші крокодили й черепахи. Рептилії, як травоїдні, так і хижаки, в цей час досягають 5-метрової висоти. Деякі динозаври з ящеротазових завойовують не тільки суходіл, а й повітряний басейн. Так птерозаври мали розмах крил до 15-21 м. З пізнього тріасу ведуть свій родовід ссавці, а з юрського періоду – першоптахи (Arc-haeopteryx) (рис. 3.2).

У крейді вперше з’являються змії, розвиваються риби, а наприкінці крейдового періоду ссавці набувають високоорганізованих плацентарних форм, як і птахи, що стають досконалішими і наближаються до сучасної орнітофауни.

Суттєвою ланкою у цілісному образі “дерева життя” стала одна з найпримітивніших амфібій – іх-тіостега (Ichthyostega), знайдена в 1948 р. у девонських відкладах Гренландії. Вона настільки подібна до девонських риб, що лише кінцівки засвідчують її приналежність до наземних тварин. Це свідчить про безпосередній еволюційний зв’язок між рибами і земноводними.

Інша зв’язувальна ланка – археоптерикс (Archaeopteryx) – най-примітивніший з відомих нам птахів, уперше знайдений 1861 року в юрських верствах Німеччини. Цей першоптах є проміжною ланкою між плазунами і птахами. Його вважають птахом лише тому, що покритий пір’ям.

Деякі ланки еволюційного ланцюга виявилися значно тривалішими, ніж це раніше доводили вчені. Зокрема, 1938 року рибаки в Індійському океані біля о. Мадагаскар спіймали дуже велику й дивну на вигляд рибу, яка одержала назву “целакант”. Ця риба зі своєрідними кистеперими плавниками була добре відома палеонтологам у викопному стані і траплялась у гірських верствах від девонського до крейдового періодів. Її вважали вимерлою ще до початку кайнозою. Відкриття живого целіканта (інша назва латимерія) продовжило історію цього виду ще принаймні на 70 млн років. Саме риб цього роду вважають найближчими родичами земноводних.

Флора, як і фауна, поступово змінюється від палеофітної до мезофітної. Зникають кордаїти, каламіти, насінні папоротники. На початку ери визначальними є голонасінні: хвойні, гінгкові, цикадові, а також папоротеподібні (рис. 3.3). У крейдяному періоді панівні позиції займають покритонасінні, які з’явилися на початку цього періоду.

Межа між крейдовим і палеогеновим періодами дуже різка. Вона характеризується вимиранням динозаврів. Водночас різко зменшується кількість видів фораменіфер, морських їжаків, кістисих риб, вимирає більшість коралів. З невідомих причин зникає понад 3/4 видів рослин і тварин. Причини цього наймасовішого вимирання вчені з’ясовують протягом декількох століть, висувають космічні, кліматичні, тектонічні, палеогеографічні гіпотези, які дотепер не можуть достатньо аргументувати це феноменальне явище.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Підтип Саркодові (Sarcodina)