✅Методика визначення гемоглобіну в крові людини

Існує безліч методик визначення рівня гемоглобіну в крові. Рутинним методом є визначення рівня гемоглобіну за допомогою гемометра Салі.

Метод Салі заснований на калориметричному принципі. При цьому проводиться порівняння кольору досліджуваного розчину зі стандартним. Принцип методу полягає в додаванні до досліджуваної крові хлористоводневої кислоти. Вона викликає гемоліз еритроцитів і руйнування гемоглобіну.

Утворюваний при цьому гем вступає у взаємодію з кислотою і перетворюється в хлористо-водневий гематин, при цьому колір розчину в пробірці приймає темно-коричневе забарвлення.

Гемометр Салі складається з 3 пробірок, поміщених в штатив. У двох з них, запаяних, знаходиться стандартний розчин хлористо-водневого гематина, який отримують з крові, що містить в 1 л 166,7 г гемоглобіну. У третій пробірці, розташованої в середині штатива, проводять аналіз.

Після додавання кислоти розчин набуває темно-коричневий колір. Після цього до розчину по краплях додають дистильовану воду до тих пір, поки досліджуваний і стандартний розчини не стануть однакового кольору. Після цього за шкалою проводять визначення рівня гемоглобіну в крові.

Уніфікованим методом визначення гемоглобіну в крові є гемоглобінціанідний метод.

Принцип методу полягає в тому, що відбувається взаємодія гемоглобіну з червоною кров’яною сіллю, після чого він перетворюється в метгемоглобін. Метгемоглобін реагує з ацетонциангідрином, в результаті чого утворюється забарвлений продукт – гемоглобінціанід. Інтенсивність його забарвлення залежить від концентрації гемоглобіну в досліджуваній крові.

Оптична щільність розчину досліджується за допомогою фотоелектрокалориметрів, після чого за формулою або по каліброване графіком визначається концентрація гемоглобіну в одиниці крові.

Для того, щоб найбільш повно охарактеризувати дихальну функцію крові, недостатньо знати тільки вміст еритроцитів і гемоглобіну.

Важливе значення мають такі показники.

  1. Колірний показник крові (КП) – це відношення вмісту гемоглобіну в крові до кількості еритроцитів. Колірний показник – це величина, що характеризує ступінь насичення еритроцита гемоглобіном. У нормі КП дорівнює 0,8-1,1. При зниженні КП менше 0,8 розвивається стан гипохромії, тобто еритроцит недостатньо насичений гемоглобіном (наприклад, гіпохромна залізодефіцитна анемія, при якій внаслідок нестачі надходження екзогенного заліза в організм порушується синтез гемоглобіну, а значить, буде мати місце недостатнє насичення еритроцитів гемоглобіном). При підвищенні КП більше 1,1 розвивається стан гіперхромією, при цьому кожен еритроцит понад норму насичений гемоглобіном (наприклад, гіперхромна анемія розвивається при дефіциті в організмі вітаміну В12);
  2. Середній обсяг еритроцита – важливий показник, що використовується для диференціальної діагностики анемій. Він розраховується як частка від ділення гематокритного показника на загальну кількість еритроцитів у крові і виражається в кубічних микронах або в кубічних мікрометрах (в нормі 75-95 мкм3). Підвищення середнього об’єму еритроцитів буде спостерігатися при спадковому мікросфероцитозі, макроцитарних і мегалоцітарних анеміях, В12-дефіцитної анемії. Зниження даного показника відзначається при мікроцитарних анеміях, таласемії;
  3. Середня концентрація гемоглобіну в еритроциті відображає ступінь насичення еритроцита гемоглобіном у відсотках. Даний показник розраховується шляхом ділення вмісту гемоглобіну в крові (г /%) на гематокритний показник і множення на 100%. Нормальне значення середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті становить 30-18%. Зниження даного показника характерно для залізодефіцитної, макроцитарної, мегалоцітарної анемії;
  4. Середній вміст гемоглобіну в еритроциті – показник, який відображає абсолютний вміст гемоглобіну в еритроциті і вимірюється в пікограмах (пг). Розраховується шляхом ділення концентрації гемоглобіну в 1 мкл крові на кількість еритроцитів у тому ж обсязі. Середній вміст гемоглобіну в еритроциті становить в нормі 24-33 пг. Зниження даного показника відзначається при залізодефіцитних анеміях, підвищення – при макроцитарних і мегалоцитарних анеміях.

Гемоглобін виконує в організмі дихальну функцію, оскільки здатний вступати в з’єднання з деякими газами.

З’єднання кисню з гемоглобіном називається оксигемоглобіном. Він міститься переважно в артеріальній крові. У тканинах він віддає кисень і перетворюється на відновлений гемоглобін, він міститься поряд з оксигемоглобіном в венозній крові.

При отруєнні чадним газом гемоглобін міцно зв’язується з ним, утворюючи карбоксигемоглобін. Це з’єднання розпадається в 10 тис. разів повільніше, ніж оксигемоглобін, тому отруєння чадним газом надзвичайно небезпечне для життя.

Оксигемоглобін, відновлений гемоглобін і карбоксигемоглобін містять двовалентний атом заліза.

Під впливом ціанідів, нітритів, перекису водню, перманганату калію в організмі утворюється метгемоглобін – міцне з’єднання гемоглобіну з киснем, в якому атом заліза переходить в тривалентний стан. Такий гемоглобін дуже довго відновлюється і втрачає здатність виконувати дихальну функцію.

І. М. Сєченов виявив здатність гемоглобіну зв’язувати вуглекислоти білковою частиною молекули (гемом). Таке з’єднання отримало назву «карбоксигемоглобін».

Кожна з вищевказаних сполук гемоглобіну відрізняється одна від одної оптичними властивостями – здатністю давати в розчині типові смуги поглинання в спектрі сонячного світла, що можна визначити при спектральному аналізі крові.

Для оксигемоглобіна характерні дві смуги поглинання – перша, темна і вузька, знаходиться в жовтій частині спектра, друга, більш бліда і широка, – в зеленій частині.

Карбоксигемоглобін близький до оксигемоглобіна за спектральними властивостями – дає дві смуги поглинання в жовто-зеленій частині спектра.

Спектр відновленого гемоглобіну характеризується утворенням однієї смуги поглинання.

Метгемоглобін має 4 смуги поглинання, з яких найбільш виразна розташовується в червоній частині спектра.

Карбоксигемоглобін не дає спектра поглинання.

Посилання на основну публікацію