Макроекологія

В останнє десятиліття все більшу популярність в екології набуває підхід під назвою «макроекологія». У той час як більшість екологів детально досліджують особливості взаємин видів на невеликих ділянках протягом недовгого часу, макроекологія мислять і діють широкомасштабно.

Дія деяких екологічних процесів помітно тільки в зіставленні з іншими або в широкому часовому масштабі, тому їх неможливо досліджувати експериментально. Тут потрібні інші підходи. Один з можливих – спостерігати великомасштабні процеси і явища природи і потім шукати їм пояснення, в цьому і полягає основна суть макроекологія.

Показати, що подібні процеси справді відбуваються, – завдання не з легких. Для того щоб виділити якісь закономірності з плутанини фактів, необхідно більше свідчень і більше зразків для вивчення, тому об’єктом дослідження стають більш вивчені види. Якщо є деякі закономірності, то можливо припустити і те, що основні екологічні процеси носять універсальний характер. Серед загальних закономірностей можна назвати градієнт широтного різноманітності, залежність кількості видів від розміру території, а також зв’язок між розмірами тіла, чисельністю популяції і площею ареалу розповсюдження.

Головна проблема – це пояснення процесів, що лежать в основі закономірностей. Без експериментального підходу нелегко виявити відмінність у процесах. Крім того, багато закономірностей, по всій видимості, мають не одну, а кілька причин, кілька механізмів дії, так що буває важко визначити важливість того чи іншого процесу.

Недолік експериментального підтвердження був основною мішенню критики макро-екологічного підходу. Однак широкомасштабний підхід в екології і раніше необхідний. Багато хто з критичних зауважень, висловлених на адресу макро-екології, були свого часу висловлені й на адресу скам’янілостей як свідчення еволюції. Але хіба можливо було б зрозуміти механізм еволюції без вивчення скам’янілостей?

Посилання на основну публікацію