Застосування люцерни на корм доцільно через її високу врожайність і невибагливість. Використовується вона і як сидерат, сприяє збагаченню грунту азотом. Бджолярі вважають за краще вирощування люцерни як рослина-медонос.
Для цієї ж мети використовується і польовий вид рослини, що росте в природних умовах.
До корисних властивостей рослини відносяться:
- насиченість люцерни фосфором, протеїном, калієм і амінокислотами, що робить її більш поживної як корм;
- наявність корисних кислот, білків, вітамінів і фітогармони, що сприяють застосуванню в медичних цілях;
- насиченість корисними речовинами і мікроелементами, серед яких велика кількість ефірних масел, вуглеводів, магнію, заліза, фтору, пантотенової, мелонової, миристинової кислот – цілий скарб для зміцнення людського організму.
За словами вченого-біолога Бовуера, люцерна є «чудодійним рослиною».
У цілющою люцерни є і протипоказання:
- здатність викликати алергічну реакцію;
- заборона на застосування хворим на червоний вовчак.
Дозвіл на застосування препаратів з люцерною має бути видано лікарем.
Люцерна – рослина сімейства бобових, не вимагає великого відходу. Завдяки своїм складом, вона затребувана як в сільському господарстві, так і в медицині. У косметичних цілях також використовують цю рослину, особливо, популярна у косметологів алтайська люцерна. З неї готують різні засоби по догляду за волоссям, тілом та шкірою обличчя.