1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Комунікація у світі тварин

Комунікація у світі тварин

Найбільш наочним інформаційним процесом на рівні організму і на надорганізменному рівні виступають для нас поведінка тварин і їх спілкування. Зовнішні впливи стають для тварин стимулами, несучими інформацію про навколишній світ завдяки діяльності органів чуття і нервовій системі. Стимули не існують незалежно від тварин, вони, в певному сенсі, створюються ними. Так, наявність візуальних стимулів визначається не потоками світла, хоча вони і необхідні, а наявністю органів зору та нервової системи, здатної отримувати й обробляти надходячу від цих органів інформацію.

Великий внесок у розуміння семіотичної, знакової природи поведінки тварин внесла етологія, наука про поведінку, основоположниками якої є зоологи К. Лоренц і Н. Тінберген.

Згідно етологічній теорії тварини, завдяки особливій організації їх нервової системи виділяють певні поєднання стимулів, які характеризують важливі для них об’єкти і ситуації:

  • джерело їжі;
  • притулок;
  • вороги;
  • статеві партнери;
  • дитинчати і т. д., – за своєю суттю будучи їх знаками.

Такі стимули називають ключовими, або знаковими. Вони можуть бути візуальними, звуковими, запаховими, тактильними, а також їх поєднаннями. Ключові стимули відрізняються простотою, однозначністю і виразністю, щоб їх можна було легко впізнавати на загальному тлі і не плутати між собою і з іншими стимулами, які здатні сприймати органи чуття.

Багато тварин шукають їжу, орієнтуючись на такий ключовий стимул, як запах. Сови полюють уночі на мишей, орієнтуючись на видавані ними звуки. Вібрація певних ниток павутини служить для павука сигналом, що в неї попалася здобич. У самця прісноводної рибки трьохголкової колюшки в період розмноження черевце забарвлене в червоний колір. Червоне черевце є ключовим стимулом, який у інших самців викликає агресивну поведінка або втечу, самку ж навпаки цей стимул приваблює.

Особливу категорію представляють собою ключові стимули, пов’язані з соціальною поведінкою – взаємодією представників одного і того ж виду. Ці стимули, які називають релізерами, виконують функцію комунікації, тобто виступають у ролі «мови» тварин. В якості релізерів виступають, насамперед, виразні рухи і пози тварин, видавані ними звуки і запахи, а також різні тілесні структури, наприклад, чубчики, вирости, роги, яскраве забарвлення, контрастні візерунки у вигляді плям і смуг або навіть ритмічні спалахи світла, як у світлячків і багатьох морських глибоководних тварин.

Релізери є свого роду повідомленнями, вони передають інформацію про стан тварин і про те, що вони збираються зробити. Наприклад, існують особливі загрозливі пози і рухи. Дуже часто агресивна поведінка зводиться до обміну такими загрозливими рухами, тобто до чисто інформаційної взаємодії, і до прямого фізичного зіткнення справа не доходить.

Комунікація на основі релізерів дозволяє тонко регулювати соціальну поведінку, чи йде мова про взаємодію між статями, між батьками і дитинчатами, між суперниками і партнерами або про погодженні поведінки на рівні соціальної групи в цілому, наприклад, у разі небезпеки або міграції.

У багатьох видів тварин одночасно існує кілька каналів комунікації.

Наприклад, у ссавців існує хімічний код на основі запахів, візуальний код на основі виразних рухів і тілесних структур та звуковий код на основі вокальних сигналів.

Чим складніша соціальна організація тварин, тим складніші знакові системи, що забезпечують їх комунікацію. Найскладніші системи комунікації серед безхребетних у суспільних комах, а серед хребетних – у приматів. Однак на відміну від мов людини знакові системи у тварин носять вроджений характер. Втім, і у людини є деякі вроджені властивості, що забезпечують основу її лінгвістичної комунікації. До них відносяться:

  • здатність розрізняти фонеми і інтонації;
  • здатність розуміти граматичну структуру;
  • здатність до розширення змісту слів і створенню метафор.

У ранньому дитинстві активно діє вроджена спадкова програма навчання людської мови, тому маленькі діти так швидко і легко опановують рідну мову.

Соціальна організація і пов’язана з нею комунікація властиві не тільки тваринам.

Згідно сучасним уявленням, біосоціальність – це фундаментальна властивість всіх живих організмів, яка проявляється у прагненні встановлювати і підтримувати різноманітні контакти один з одним. Своєрідна соціальна організація притаманна навіть колоніям бактерій, що спілкуються між собою за допомогою хімічних сигналів. Рослини також спілкуються між собою за допомогою хімічних носіїв інформації.

ПОДІЛИТИСЯ: