Клітинна будова стебла

Тканини стебла. Розглянемо будову стебла на прикладі молодого пагона липи. На його поперечному зрізі можна виділити шкірку, кору і центральний циліндр. Шкірочка стебла, як і шкірка аркуша, складається з клітин покривної тканини. Кора утворена основними тканинами, а основу центрального циліндра складають провідні тканини.

Будова молодого стебла липи. Шкірочка однорічного стебла липи утворена щільно прилеглими один до одного прозорими клітинами. Вони подібні за будовою з клітинами шкірки аркуша. Проте в шкірці стебла продихів зазвичай набагато менше.

Під шкіркою молодого стебла розташовано кілька шарів клітин кори. Найкращі зовнішні клітини кори мають нерівномірно потовщені оболонки і виконують опорну функцію. Під ними розташовані клітини, що містять хлоропласти. Вони, як і клітини м’якоті аркуша, приймають участь в утворенні органічної речовини. Внутрішній шар кори позбавлений хлоропластів і виконує запасаючу функцію.

Центральний циліндр молодого стебла липи складається з серцевини і оточуючих її провідних тканин – лубу і деревини ( рис. 101). Серцевина, розташована в центрі стебла, утворена великими клітинами з тонкими оболонками. У них відкладаються запасні органічні речовини.

Клітинна будова стебла
Клітинна будова стебла

Луб та деревина розташовані між серцевиною і корою: ближче до кори – знаходиться луб, а до серцевини – деревина.

У деяких рослин проводять тканини в стеблі розміщують не єдиним кільцем, а утворюють провідні пучки, подібно жилах листа.

Будова трирічного стебла липи. У міру зростання в будові стебла відбуваються суттєві зміни. Вже влітку в молодому стеблі липи утворюється пробка – багатошарова тканина, що складається з мертвих клітин, щільно примикають один до одного (мал. 102). Пробка виконує захисну функцію. Між лубом і деревиною утворюється бічна освітня тканина – камбій. Він дає початок вторинним проводять тканинам – вторинним лубу та деревині.

Трирічний стебло липи складається з вторинної кори, деревини і серцевини. Між корою і деревиною знаходиться шар клітин камбію (мал. 103).

Посилання на основну публікацію