Класифікація природних кормових угідь

Сінокоси і пасовища в нашій країні розташовуються в різних природних зонах і характеризуються великою різноманітністю в рослинному покриві, грунтах, господарському стані, врожайності та якості одержуваного з ним корму. Навіть у межах одного господарства можна зустріти дуже різні кормові угіддя. Це можуть бути високотравні ділянки, постійно використовувані для сінокосіння, ділянки кормових угідь з низькорослої маловрожайні трав’янистою рослинністю, використовувані як пасовища. Кормові угіддя розташовуються на високих і низьких елементах рельєфу, на бідних і багатих ґрунтах з близьким і глибоким заляганням грунтових вод. Окремі ділянки засмічені камінням, заросли чагарником, інші – чисті, без будь-яких перешкод для використання кормо-прибиральних машин. Розташовуючись на грунтах одного і того ж типу і маючи в складі травостоїв одні й ті ж рослини, кормові угіддя, проте можуть мати різну продуктивність внаслідок різної інтенсивності їх використання.

Оскільки по території країни природні умови змінюються в певній закономірності, то Відповідно до цією закономірністю проявляються загальні характеристики природних кормових угідь, розташованих в певному регіоні, наприклад в межах ‘природно-кліматичної зони. На підставі деяких спільних ознак кормові угіддя можна поділити на групи, т. Е. Провести їх класифікацію. В основу класифікації може бути покладена рослинність, рельєф, тип ґрунту, характер і ступінь її зволоження, показники родючості, господарський стан кормового угіддя.

Обстеження кормових угідь для їх обліку за класами і типами з відображенням їх культуртехнічного стану, характеру використання і для розробки заходів щодо поліпшення і правильної їх експлуатації називається інвентаризацією Інвентаризація, яка проводиться з докладним урахуванням багатьох характеристик кожної ділянки кормових угідь, що виділяється на плані землеустрою, хозяйсгва , називається паспортизацією. Паопортізаціі підлягають усі природні сінокоси і пасовища. При описі кожної ділянки (контуру) сінокосів і пасовищ вказують його номер, місцева назва, площа, відстань від населеного пункту, ферми, водопою, рельєф, умови і ступінь зволоження (грунтові води, розливи річок та ін.), Грунти, рослинність, урожайність травостоїв, сучасне використання, господарський стан, проектовані заходи щодо поліпшення, пропозиції щодо експлуатації після поліпшення.

Часто в практиці лугопастбіщного господарства під інвентаризацією розуміють загальну оцінку стану сінокосів і пасовищ на початку і наприкінці вегетаційного періоду для прийняття конкретних рішень щодо їх використання або поліпшення найближчим часом. Проводять її в цьому випадку керівники та спеціалісти господарств

Посилання на основну публікацію