Історія розвитку природознавства

Історія знайомства з будовою людського тіла має глибоке коріння. Мабуть, вона побутує стільки часу, скільки існує людська свідома думка. Вже у стародавніх народів з’явилося цілісне уявлення про будову людського тіла і його функціях.

Однак загальною рисою для більшості народів та епох була боязнь розчленовувати людське тіло, виробляти розтину. У більшості країн це заборонялося законами. Вважали, що людина повинна постати перед богом таким, який він був за життя, щоб виправдатися перед ним і чекати нового життя.

Ця заборона на розчленування тіла ми знаходимо у стародавніх китайців. Тільки набагато пізніше, в IV ст., Губернатор однієї з провінцій Китаю дозволив передати лікарям трупи сорока страчених, дозволивши їх розкрити в інтересах науки. Не дивно, що в силу таких обставин наука про будову людського тіла і його функціях довгий час була тільки нагромадженням довільних припущень.

Вважали, що існують п’ять живих нутрощів (серце, легені, нирки, печінка і селезінка) і п’ять підсобних (шлунок, тонкий і товстий кишечник, сечовід, жовчний міхур). Неповторне враження на людей завжди справляла серце, особливо, коли бачили, що воно здригається. Тому серце вважали першим з нутрощів, мати ж серця – печінка, сини – шлунок, селезінка. Про печінку думали, що вона служить притулком душі і що від неї виходять всі великі та благородні ідеї. У жовчному міхурі знаходиться мужність, тому вірили, що, скуштувавши жовч сильних звірів і страчених злочинців, можна придбати мужність і силу. Вчили, що різні органи пов’язані між собою каналами, в яких циркулює «життєвий повітря», кров і обидва початку – чоловіче і жіноче.

Плутаними були уявлення про будову людського тіла і у стародавніх індусів, хоча вони мали більше можливостей отримати більш близькі до істини дані. В Індії був відсутній заборона розкривати мертвих. Правда, труп можна було розкрити лише за певних умов – тільки труп людини не надто старого, позбавленого будь-яких каліцтв і каліцтв, що не страждав ніякої тривалою хворобою і не загинув від отруєння, – коротше кажучи, труп, який обіцяв дати нормальну анатомічну картину.

Він повинен був спочатку пролежати сім днів на струмку, з нього за допомогою кори стиралася шкіра до тих пір, поки не оголювалися і не ставали зручними для огляду знаходяться під нею органи. Примітивні уявлення були і у стародавніх єгиптян.

Посилання на основну публікацію