Імунітет

Російський учений І. І. Мечников встановив, що лейкоцити відіграють вирішальну роль а захисті організму від інфекційних хвороб, знищуючи збудників шляхом їх поглинання і перетравлення. Ці відкриття лягли в основу сучасного вчення про імунітет. Імунітет – це несприйнятливість організму до дії інфекційних та інших чужорідних білкових агентів – антигенів. У результаті вироблення імунітету може виникнути несприйнятливість до повторного впливу цього ж збудника.

Центральною ланкою імунітету є дві групи лімфоцитів: В-і Т-клітини. Перші виробляють антитіла – особливі речовини, які, з’єднуючись з антигенами, роблять їх беззахисними проти фагоцитозу. Т-клітини самі знаходять мікробів або клітини, уражені вірусами, і виділяють особливі речовини, що вбивають їх.

Французький вчений Луї Пастер розробив попереджувальні щеплення від різних захворювань. Він зауважив, що тварини, заражені ослабленим збудником хвороби, після одужання повторно не захворювали цією хворобою. Культуру ослаблених мікробів Пастер назвав вакциною. Він створив! Вакцини, що оберігають людей проти сказу і сибірської виразки. У наші дні вакцина рятує багатьох людей від коклюшу, дифтерії, кору, поліомієліту.

Розрізняють вроджений (видовий) і набутий імунітет. Вроджений імунітет є спадковим ознакою даного виду тварин. Наприклад, кролики і собаки не сприйнятливі до поліомієліту і т. д. Набутий імунітет ділиться на природний і штучний, кожен з них – на пасивний і активний.
Природний активний імунітет виробляється в людини в процесі інфекційного захворювання. Природний пасивний імунітет обумовлений переходом захисних антитіл з крові матері в кров плоду. Перенесення антитіл здійснюється і через молоко матері. Штучний активний імунітет виникає після вакцинації. Вакцина – суміш убитих або ослаблених мікробів.

Штучний пасивний імунітет створюється шляхом введення людині сироватки крові, що містить антитіла і антитоксини (речовини, які знешкоджують шкідливі продукти життєдіяльності мікробів).

Посилання на основну публікацію