Генетика і селекція

Селекція – наука, галузь практичної діяльності, спрямована на створення нових сортів рослин, порід тварин, штамів мікроорганізмів з стійкими спадковими ознаками, корисними для людини. Теоретичною основою селекції є генетика.

Завдання селекції:
– Якісне поліпшення ознаки;
– Підвищення врожайності і продуктивності;
– Підвищення стійкості до шкідників, захворювань, кліматичних умов.
Методи селекції. Штучний відбір – збереження необхідних людині організмів і усунення, вибракування інших, що не відповідають цілям селекціонера.
Селекціонер ставить завдання, підбирає батьківські пари, проводить відбір потомства, проводить серію близькоспоріднених і віддалених схрещувань, потім проводить відбір у кожному наступному поколінні. Штучний добір буває індивідуальним і масовим.
Гібридизація – процес отримання нових генетичних комбінацій у потомства для посилення або нового поєднання цінних батьківських ознак.
Близькоспоріднених гібридизація (інбридинг) застосовується для виведення чистих ліній. Недолік – пригнічення життєздатності.

Віддалена гібридизація зрушує норму реакції в бік посилення ознаки, поява гібридної потужності (гетерозису). Недолік – нескрещиваемости отриманих гібридів.

Подолання стерильності міжвидових гібридів. Полиплоидия. Г.Д. Карпеченко в 1924 р. обробив колхицином стерильний гібрид капусти і редьки. Колхицин викликав нерасхожденіе хромосом гібрида при гаметогенезе. Злиття диплоїдних гамет призвело до отримання поліплоїдного гібрида капусти і редьки (капредькі). Експеримент Г. Карпеченко можна проілюструвати наступною схемою.

Посилання на основну публікацію