Функціональні системи організму

Функціональна система – тимчасове функціональне об’єднання нервових центрів різних органів і систем організму для досягнення кінцевого корисного результату.

Корисний результат – самоподібний фактор нервової системи. Результат дії являє собою життєво важливий адаптивний показник, який необхідний для нормального функціонування організму.

Існує кілька груп кінцевих корисних результатів:

• метаболічна – наслідок обмінних процесів на молекулярному рівні, які створюють необхідні для життя речовини і кінцеві продукти;
• гомеостатична – сталість показників стану та складу середовищ організму;
• поведінкова – результат біологічної потреби (статевої, харчової, питної);
• соціальна – задоволення соціальних і духовних потреб.

До складу функціональної системи включаються різні органи і системи, кожен з яких бере активну участь у досягненні корисного результату.

Функціональна система, за П. К. Анохіним, включає в себе п’ять основних компонентів:

• корисний пристосувальний результат – те, заради чого створюється функціональна система;
• апарат контролю (акцептор результату) – група нервових клітин, в яких формується модель майбутнього результату;
• зворотна аферентація (поставляє інформацію від рецептора в центральну ланку функціональної системи) – вторинні аферентні нервові імпульси, які йдуть в акцептор результату дії для оцінки кінцевого результату;
• апарат управління (центральна ланка) – функціональне об’єднання нервових центрів з ендокринною системою;
• виконавчі компоненти (апарат реакції) – це органи і фізіологічні системи організму: вегетативна, ендокринна, соматичні.

Складаються з 4 компонентів:

• внутрішніх органів;
• залоз внутрішньої секреції;
• скелетних м’язів;
• поведінкових реакцій.

Властивості функціональної системи:

• динамічність – у функціональну систему можуть включатися додаткові органи і системи, що залежить від складності ситуації, що склалася;
• здатність до саморегуляції – при відхиленні регульованої величини або кінцевого корисного результату від оптимальної величини відбувається ряд мимовільного комплексу реакцій, що повертає показники на оптимальний рівень. Саморегуляція здійснюється за наявності зворотного зв’язку.

В організмі працює одночасно кілька функціональних систем.

Вони знаходяться в безперервній взаємодії, яке підпорядковується певним принципам:

• принципом системи генезу – відбуваються виборче дозрівання і еволюція функціональних систем (функціональна система кровообігу, дихання, харчування дозріває і розвивається раніше за інших);
• принципом багатозв’язної взаємодії – відбувається узагальнення діяльності різних функціональних систем, спрямоване на досягнення багатокомпонентного результату (параметри гомеостазу);
• принципом ієрархії – функціональні системи шикуються в певний ряд у відповідності зі своєю значимістю (функціональна система цілісності тканини, функціональна система харчування, функціональна система відтворення і т. д.);
• принципом послідовної динамічної взаємодії – здійснюється чітка послідовність зміни діяльності однієї функціональної системи іншою.