Проміжний мозок, розташований під мозолясті тілом, складається з таламуса, епіталямуса, метаталамус і гіпоталамуса. Таламус (зоровий бугор) – парний, утворений головним чином сірою речовиною, є підкірковим центром усіх видів чутливості, в ньому налічують кілька десятків ядер, які отримують інформацію від усіх органів чуття і передають її в кору головного мозку. Таламус пов’язаний з лімбічної системою, ретикулярною формацією, гіпоталамусом, мозочком, базальними-ми гангліями. Таламус бере участь у вищих интегратив-них процесах головного мозку. Таким чином, таламус фільтрує інформацію, що надходить від усіх рецепторів, здійснює її попередню обробку і після цього направляє її в різні області кори. Крім того, таламус здійснює зв’язки між корою, з одного боку, мозочком і базальними гангліями – з іншого. Іншими словами, через таламус свідомість контролює автоматичні руху. Звернені один до одного медіальні поверхні обох зорових горбів утворюють бічні стінки порожнини проміжного мозку – III шлуночок. Епіталамус включає епіфіз (шишкоподібне тіло), що є залозою внутрішньої секреції. Метаталамус утворений парними медіальній і латеральним колінчатими тілами, що лежать позаду кожного зорового бугра. Медіальне колінчаті тіло, поряд з нижніми горбками пластинки даху середнього мозку (четверохолмия), є підкірковим центром слухового аналізатора, а латеральне разом з верхніми горбками – підкірковим центром зорового аналізатора. Ядра колінчастих тіл пов’язані з корковими центрами зорового і слухового аналізатора.
Гіпоталамус розташовується кпереди від ніжок мозку і включає в себе ряд структур: розташовану допереду зорову і нюхову частини. До останньої належить власне підбили-горье, або гіпоталамус, в якому розташовані центри вегетативної частини нервової системи. У гіпоталамусі є нейрони звичайного типу і нейросекреторні клітини. І ті й інші виробляють білкові секрети і медіатори, проте в нейро-секреторних клітинах переважає білковий синтез, а нейросекрет виділяється в лімфу та кров. Ці клітини трансформують нервовий імпульс в нейрогормональний.
Гіпоталамус контролює діяльність ендокринної системи людини завдяки тому, що його нейрони секретируют нейрогормони (вазопресин і окситоцин), а також фактори, що стимулюють або пригнічують вироблення гормонів гіпофізом. Іншими словами, гіпоталамус, маса якого не перевищує 5% мозку, є центром регуляції ендокринних функцій, він об’єднує нервові та ендокринні регуляторні механізми в загальну нейроендокринну систему. Гіпоталамус утворює з гіпофізом єдиний функціональний комплекс, в якому перший відіграє регулюючу, другий – ефекторну роль. У гіпоталамусі залягають також нейрони, які сприймають всі зміни, що відбуваються в крові і спинномозкової рідини (температуру, склад, вміст гормонів і т. Д.). Гіпоталамус пов’язаний з корою великого мозку і лімбічної системою. В гіпоталамус надходить інформація з центрів, що регулюють діяльність дихальної та серцево-судинної систем. У гіпоталамусі розташовані центри спраги, голоду, центри, що регулюють емоції і поведінку людини, сон і неспання, температуру тіла і т.д. Центри кори великого мозку коректують реакції гіпоталамуса, які виникають у відповідь на зміни внутрішнього середовища організму. В останні роки з гіпоталамуса виділені володіють морфіноподібних дією енкефаліни і ендорфіни. Вважають, що вони впливають на поведінку (оборонні, харчові, статеві реакції) і вегетативні процеси, що забезпечують виживання людини. Отже, гіпоталамус регулює всі функції організму, крім ритму серця, кров’яного тиску і спонтанні / г ди / хател’ни / г рухів, які регулюються довгастим мозком.
Соскоподібного / е тіла, утворені сірою речовиною, є підкірковими центрами нюхового аналізатора. Допереду від них розташований сірки й бугор, в якому залягають ядра вегетативної нервової системи. Вони впливають на емоційні реакції людини (агресія, лють), а також почастішання або уповільнення серцебиття, підвищення або пониження кров’яного тиску.