Формування вигляді біосфери у процесі життєдіяльності організму

Біосфера (від грецького bios – життя і sphaira – куля) – оболонка Землі, склад, структура і властивості якої в тій чи іншій мірі визначаються цією або минулою діяльністю живих організмів. Термін «біосфера» вперше застосував в 1875 р. Е. Зюсс, розумів її як тонку плівку життя на земної поверхні, значною мірою визначальну «лик Землі». Вчення про біосферу створено В.І. Вернадським: розвинув уявлення про живу речовину як величезної біологічної (біогеохімічної) силі, перетворюючої своє середовище проживання. Біосфера має певні межі. Вона займає нижню частину атмосфери, верхні шари літосфери та всю гідросферу. Межі біосфери більшою мірою умовні.

Біосфера ділиться на три подсфери як місця сучасного проживання організмів разом із самими організмами:
• геобіосфера – верхня частина літосфери, населена геобіонтамі;
• гідробіосфера – гідросфера без підземних вод, населена гідробіонтами;
• аеробіосфера – нижня частина атмосфери, населена аеробіонтамі.
В.І. Вернадський розглядав біосферу як область життя, що включає поряд з організмами і середовище їх перебування. Формування біосфери відбувалося протягом мільярдів років.
У найдавнішу архейскую еру, що тривала близько 1 млрд років, існували бактерії, одноклітинні синьо-зелених і багатоклітинні водорості. Властивості цих найдавніших організмів, тобто біоти, визначалися умовами зовнішнього середовища, зокрема складом земної атмосфери. Первинна атмосфера Землі містила водень, метан, сірководень, аміак і водяні пари. Первинні мікроорганізми (біота) поступово скорочували запаси водню, аміаку, метану, сірководню, а також вуглекислого газу (сірководень і вуглекислий газ виділялися із земних надр під час активної вулканічної діяльності). У шарах земної кори архейского віку знаходять породи органічного походження – вапняки, мармур, вуглекислі речовини, які утворилися в ході життєдіяльності найдавніших мешканців Землі. Таким чином, в певних умовах біота (відмерла) перетворювалася у відсталу речовину. Пурпурні і зелені бактерії, а потім синьо-зелених водоростей, засвоюючи з атмосфери вуглекислий газ, збагачували її виділеним ними киснем.

Наприкінці архейської ери почалися розмноження живих організмів (біоти) і фотосинтез. Новий спосіб утворення потомства був закріплений природним відбором і став панівним в органічному світі. Фотосинтез не тільки радикально змінив атмосферу Землі, наповнивши її киснем, а й поклав початок поділу єдиного стовбура життя на дві гілки – рослини і тварини.

Посилання на основну публікацію