1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Філософія як ціннісне знання

Філософія як ціннісне знання

Філософія – вища форма духовного життя людини. Вона розглядається нині як систематичне, критичне осмислення знань про природу, суспільство і саму людину, як дослідження того способу, за допомогою якого проводяться гуманні міркування, оцінюються і здійснюються з метою стати мудрішими, глибше усвідомлювати самих себе і таким чином ставати краще. Сьогодні, як і колись, існує безліч визначень філософії та тлумачень того, що вона являє собою в житті і діяльності людей і в чому ж її інтелектуально-моральна цінність. І що б не говорили сьогодні про роль і значення філософії, вона поєднує в собі метафізичні, гносеологічні дослідження з етичної теорією в єдину велику систему.

Іноді, правда, від філософії прості люди очікують найглибших істин і одкровень. І тому вважають її областю занять незвичайних особистостей. А часом філософствування оголошують марними роздумами про щось туманному і далекому від життя людей. Але як нині загальноприйнято судити про роль і значення філософії в культурі, в ній мова йде про цілісність

буття, про такі сторони і глибинах людського буття і свідомості, які не можуть бути предметом тільки наукового пізнання. Філософія сьогодні стала вченням про порятунок людства, про те, як жити людині як особистості, щоб завжди залишатися людиною. Як зберегти людям свою людську гідність перед гострими проблемами сучасності, які виникли в результаті научнотворческого пізнання світу і його науково-технічного перетворення, а також драматичними, а часом і трагічними соціальними бурями в світі, культурними катаклізмами, нарешті, перед обличчям неминучості смерті.

Будучи зверненої до всіх видів людської діяльності, філософія пов’язана з її проблемами та інтересами. Вона допомагає людям знайти сенс життя і діяльності, визначити шляхи і засоби на щастя, прокласти дорогу до істини, утвердити справедливість і добро. Гуманне людський розвиток неможливо без знання філософії, яка в концентрованому вигляді являє глобальні досягнення духовної культури людей. Саме філософія, як базове вчення етики та біоетики, історично утвердилася в суспільній свідомості в якості унікального феномену соціальної форми життя і поведінки кожної особистості, претендуючи на універсальність і системність. Адже філософія як спосіб духовного освоєння дійсності культивує свободу і критичність мислення, апелюючи ні до сліпої ірраціональної вірі, а до розумного початку в людині. Вона привчає його судити, міркувати про кінцеві причини речей, явищ і процесів, що відбуваються в природі і суспільстві, шукати під строкатим покровом повсякденного стихійності у поведінці людей фундаментальні смислові закономірності організації та управління людською діяльністю.

Філософія, на думку інтелектуально-морального людства, – не зібрання деяких банальних істин, а одне з найвищих проявів людського духу, квінтесенція культури, її системоутворюючий елемент. Вона, в кінцевому рахунку, – явище духопід’ємне. Але всякий підйом духу в деградуючою країні об’єктивно веде до усвідомлення несумісності існуючих порядків з основами життя народу і, як результат, до соціально-культурному прогресу. Тільки філософія здатна генерувати нові смисли життя людства і запропонувати гуманний варіант життєустрою. Саме у зв’язку з цим філософські підстави біоетики – система ідей і принципів, за допомогою яких обґрунтовуються

фундаментальні етичні побудови в контексті проблем сучасної техногенної епохи і соціально-культурних змін.

Колишні моральні ідеї, принципи та вимоги отримують іншу філософську інтерпретацію, завдяки якій вони включаються в систему сучасного наукового пізнання і радикально оновленої медичної діяльності. В даний час людство переживає період ломки базисних цінностей техногенної цивілізації, що породили глобальні кризи. У зв’язку з цим і відбувається переоцінка самої філософії. Важливим стає її звернення до духовних сфер життя. Йде пошук нового цивілізаційного розвитку, в якому вона претендує на особливий, інтелектуально-моральний статус.

Проте останнім часом все голосніше звучать голоси про наближення кінця філософії, у якої нібито немає майбутнього. І це не ново. З самого її виникнення і впродовж багатьох століть філософія піддається остракізму, але сьогодні найбільш активно. Оскільки філософія є вільно розмірковують розум людей про сенс крутих поворотів в історії їхнього життя і діяльності, то їй притаманна глибока заклопотаність людською долею взагалі. Ключовий стрижень філософії саме в тому, що вона концентровано висловлює загальну людську мудрість життя, яка орієнтує людей на осягнення ними таких цінностей, як свобода, справедливість, моральність і т.д. Ці цінності визначають не тільки завдання осмислення світу і життя в ньому, але і їх глибоке особисте переживання. Це духовне явище не що інше, як філософська мудрість. Пізнання філософської мудрості невіддільне від виховання мудрості у повсякденному житті та професійній діяльності.

Філософія – такий стан розуму людей, яке сприймається як пошук життєвої мудрості. А вона є унікальне інтелектуально-моральне якість людей, яке завжди особливо шанували, бо робить їх і самобутніми, і, що дуже важливо, самодостатніми. Адже філософськи мислячої людини завжди хвилювали і понині хвилюють питання: що таке «я», який сенс мого життя, що для мене добре, а що погано – хіба це не найголовніше, що кожна людина хоче знати? Ось з цього і треба було б починати філософію, а не розмірковувати про буття матерії, свідомості і т.д. Начебто все вірно, крім одного «але». Чи є у спеціалістамедіка, а не філософа, інтерес до пізнання феноменів матерії і свідомості, мудрості життя? Або все це тільки плід уяви? Життя показало – це об’єктивна реальність, яку треба пізнавати, щоб її розуміти і щоб впевненіше дивитися в майбутнє людства. Бажання оволодіти мудрістю передбачення можливих подій і явищ у світі та суспільстві, досягти панування над ними викликає непідробний інтерес до філософії – осереддя людської мудрості.

Значення філософії можна угледіти не стільки в якійсь практичної корисності (утилітарності), скільки в її моральному пафосі. Вся історія філософії свідчить, що філософська думка шукає і обґрунтовує ідеал, здатний служити дороговказною зіркою в житті і діяльності людей. Це, насамперед, моральний ідеал, пов’язаний з відшукання сенсу життя і діяльності людини. Це також і суспільний ідеал, покликаний пояснити сенс суспільного розвитку. Саме тому німецький філософ М. Шелер (1874-1929) характеризував філософію як «знання заради порятунку», протиставивши його «знанню заради досягнень і панування», тобто позитивізму, – науковому, медичного та технологічного знання. Таким чином, головне призначення філософії – вчити людей самостійно, вільно і творчо мислити, розуміти сенс свого життя, не тільки вірно оцінюючи свої можливості і характер своєї діяльності щодо найближчої мети, але і усвідомлюючи свою причетність до того, що відбувається у Всесвіті.

Вже антична філософія була джерелом людської мудрості, вищим знанням про світ, суспільство і людину, що сприяє розкриттю і зміцненню духовних сил людини. Справа в тому, що філософія являє собою інтелектуально-моральне сполучення творчого пошуку істини з їх життєвою практикою. А воно досягається тільки при формуванні філософського мислення і цілісного світогляду в пізнанні природничо-наукових і соціально-гуманітарних дисциплін. Все це дозволяє людям стати творчо мислячими особистостями і відповідальними творцями власного життя, громадянами країни.

В результаті підписання Болонської декларації встановилося єдиний європейський освітній простір, що спонукає до переоцінки колишніх підходів до вирішення філософських проблем, не реалізованих існуючою системою освітніх інститутів. Єдиний ринок праці зажадав вироблення нових механізмів

досягнення високих загальноосвітніх рівнів і єдиних загальнокультурних компетенцій випускників усіх навчальних закладів у різних європейських державах та уніфікації вимог, що пред’являються до ступеня їх професійної підготовленості та рівнем моральної свідомості. При цьому поряд з професійною компетенцією найважливіше місце займають загальнокультурні, філософські цінності, але особливо морально-правові.

Філософія завжди вчила людей жити і діяти по своєму розуму і в злагоді із совістю. Значну роль у реалізації цих гуманітарних завдань формування нового типу особистості фахівця-медика покликаний зіграти новий курс філософії, створений у повній відповідності з вимогами Держстандарту. Філософія в ньому інтерпретується як особливого роду суспільна форма свідомості при формуванні осмисленої діяльності людей, складний фактор діалектичного єднання інтелектуально-моральних знань, керуючих людською долею. Одне з головних завдань курсу філософії – прилучення студентів-медиків не тільки до проблем онтології, гносеології, аксіології, але й до медичних традиціям самостійного і творчого філософствування, до розвитку інтелектуально-моральної свободи фахівця.

ПОДІЛИТИСЯ: