Еволюція хімічної регуляції

У філогенезі пізніше нервової системи розвивалися спеціальні органи – залози, що виділяють фізіологічно активні хімічні речовини.

Передача місцевих активаторів від клітин до клітин протікає дуже повільно і філогенетично є більш давньою формою, ніж їх поширення через кров. У деяких тварин за цим типом передаються хімічні речовини, що утворюються в нервовій системі і в нервах при їх порушенні. На подальшої стадії розвитку з’являються дистантних активатори, які діють на великій відстані від місця їх утворення, поширюючись по кровоносній і лімфатичної систем.

Дистантних активатори – це найрізноманітніші речовини, що утворюються в залозах внутрішньої секреції, або ендокринних залозах. Внутрішньою секрецією називають виділення секрету залоз безпосередньо у внутрішнє середовище – в кров, лімфу і спинномозкову рідину. Тому залози внутрішньої секреції називаються ендокринними. Вивідних проток вони не мають. Будова їх різно, але всі вони відрізняються дуже розвиненою кровоносною системою, значним кровопостачанням, і стінки їх кровоносних судин особливо тонкі і проникні.

Продукти залоз внутрішньої секреції на відміну від секретів називають інкрети, або гормонами.

Посилання на основну публікацію