Еволюційні вчення давнини і середньовіччя

Передумови до зародження еволюційного вчення спостерігаються вже в роботах античних філософів. Грецький філософ Анаксимандр припускав, що коли над юною Землею зійшло Сонце – її оболонка спочатку стала твердою, потім в ній почалося бродіння і гниття, в результаті чого зародилися рослини і тварини. Також, проблеми спадковості вивчалися такими античними вченими, як Емпедокл і Алкмеон.

Протягом Темних віків середньовіччя європейська наукова думка була пригнічена і панували ідеї креаціонізму. Після реформації вчені повернулися до дослідження питання про походження життя на Землі. Висловлювалося багато різних теорій, в рамках яких виникали іноді і правильні припущення про походження видів один від одного. Але до винаходу міскроскопа і виявлення найпростіших – ніхто не міг навіть припустити – звідки взялися перші види. Тому більшість теорій в тому чи іншому ракурсі експлуатувало ідеї самозародження.

Еволюційна теорія Ж.Б. Ламарка

Однією з найбільш відомих і струнких логічно є теорія Жана Батіста Ламарка. Він припускав, що:

  • Всі біологічні об’єкти виникли як результат взаємодії факторів неживої природи, створеної в свою чергу Творцем;
  • Еволюція не є прямою сходами, а проходить з безліччю відхилень і утворенням різних гілок на рівнях роду і виду;
  • Рушійним фактором еволюції є вправа або невправа органів.
Посилання на основну публікацію