1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Епістаз – конспект

Епістаз – конспект

При такій взаємодії аллель одного гена пригнічує дію аллеля іншого гена. Розрізняють домінантний епістаз (у разі якщо А> В) і рецесивним (якщо аа> В або аа> bb).

Розглянемо прояв домінантного епістазу на прикладі забарвлення пір’я у курей. У більшості курей наявність пігменту пір’я визначається домінантним алелем гена С, тоді як його рецесивний аллель з детермінує відсутність пігменту і, як наслідок, біле оперення. Разом з тим є Епістатичний ген, домінантний аллель якого I блокує ген С і, відповідно, унеможливлює синтез пігменту. Отже, наявність алелі I при будь-якому поєднанні інших алелей обумовлює біле оперення. Зчеплене успадкування та кросинговер. Морган схрещував мух, розрізнялися за кольором тіла і довжині крил. Зазвичай дрозофіли мають сіре забарвлення і нормальні крила. Разом з тим є мутантні особини з чорним тілом і недорозвиненими крилами. Обидва ці ознаки контролюються рецесивними алелями. Як і очікувалося, схрещування сірих мух з нормальними крилами і чорних з зародковими дало однаковість гібридів першого покоління по домінантним аллелям, т. Е. Все потомство мало сіре забарвлення і нормальні крила. Далі Морган зробив аналізують схрещування, причому реципрокні. Їх результати виявилися зовсім несподіваними (рис. 389).

У першому схрещуванні він брав самців з F1 і схрещував їх з гомозиготними по обох генам самками. У F (потомстві від аналізує схрещування) він отримав не очікувані чотири фено-типових класу (що випливало з логіки відкритих Менделем законів успадкування), а тільки два: половина мух незалежно від статі мала сіре тіло і нормальні крила, а інша – чорне тіло і зародкові крила. На підставі цього Морган зробив висновок, що самець F1 продукував не чотири типи гамет, як при звичайному дигибридном схрещуванні, а тільки два. Причому кожна з таких гамет містила лише початкові батьківські поєднання алелей (зрозуміло, маються на увазі генотипи батьків самця F1, що бере участь в цьому анализирующем схрещуванні).

У другому анализирующем схрещуванні Морган отримав F від самок з F1 і гомозиготних по досліджуваним генам самців. Результати виявилися зовсім іншими, ніж у попередньому схрещуванні. У цьому випадку в потомстві були всі чотири фенотипічних класу: сірі з нормальними крилами, сірі з зародковими крилами, чорні з нормальними крилами і чорні з зародковими крилами. Таким чином, виявилися не тільки батьківські поєднання ознак, а й інші можливі їх поєднання, як у випадку з розщепленням при дигибридном схрещуванні. Однак частотні характеристики народження ознак тут були іншими. Очікуване менделевс-кое розщеплення для дігібрідного схрещування має бути 1: 1: 1: 1 для кожного згаданого фенотипічного класу, але Морган отримав 41,5% сірих мух з нормальними крилами, 41,5% чорних з зародковими крилами, 8,5% сірих з зародковими крилами і 8,5% чорних з нормальними крилами.

Отже, самці і самки від F1 продукують неоднакова кількість різних типів гамет. Самці виробляють лише два типи гамет в однакових пропорціях, причому аллели досліджуваних генів у них зчеплені і завжди успадковуються спільно. У самок утворюється чотири типи гамет, однак у різних співвідношеннях: в 83% (41,5% + 41,5% = 83%) випадків аллели досліджуваних генів успадковуються також сцепленно, а в 17% (8,5% +8,5 % = 17%) – утворюються їх рекомбінантні поєднання.

Щоб перевірити отримані дані, Морган здійснив ще серію схрещувань. На цей раз він схрестив рекомбінантні форми, після чого знову провів аналізують схрещування з отриманими гібридами першого покоління. Як і раніше, він схрещував їх з гомозиготними по рецесивним аллелям партнерами. У першому схрещуванні брали участь самці F1, а в другому – самки F1. Отримані результати не відрізнялися від результатів попередніх дослідів. Знову самці F1 давали два типи гамет, а в потомстві проявлялися тільки батьківські фенотипічні ознаки. Таким чином, гени, розташовані в одній хромосомі, утворюють групу зчеплення. Якщо не стався кроссинговер, вони потрапляють в одну гамету і успадковуються разом. Кількість груп зчеплення відповідає кількості хромосом в гаплоидном стані ядра. З цього випливає, що відкриті Менделем закономірності успадкування розкривають індивідуальну поведінку не окремих генів, а окремих хромосом. Причиною тому послужило дивовижний збіг, невідоме Менделю, – гени, що визначають вираз досліджуваних Менделем ознак, знаходилися в різних хромосомах і відповідно до хромосомної теорією Моргана розподілялися в гаметах незалежно один від одного.

Як відомо, Мендель не займався пошуком матеріального носія спадкових факторів, і, зіставивши результати своїх дослідів, він порахував, що незалежне успадкування характерно для всіх ознак. Однак у кожного організму цих ознак дуже багато, і, якщо слідувати логіці засновника генетики, гамети повинні продукуватися в циклопічному кількості варіантів. В результаті виявляється неможливим простежити одночасно за всіма ознаками. Встановлення Морганом факту, що всі гени лінійно локалізуються в хромосомах, число яких суворо фіксовано для кожного виду, усуває цю суперечність і дозволяє спостерігати спадкування не окремих генів, а цілих груп, зчеплених в окремих хромосомах.

Нагадаємо, що в зіготене профази першого поділу мейозу відбувається об’єднання гомологічниххромосом в біваленти в результаті кон’югації. Після цього у деяких хромосом може статися перехрещення – кроссинговер, в результаті чого гомологічні хромосоми обмінюються ділянками. Перехрест хромосом може статися в одному місці або в двох, трьох і більше, т. Е. Кроссинговер буває одинарним і множинним. Таким чином відбувається рекомбінація алелей генів. Гамети, в які потім потрапляють хромосоми, претерпевшие кроссинговер, називаються кроссоверних, гамети з незміненими хромосомами називаються некроссовернимі.

ПОДІЛИТИСЯ: