Ентерококи (рід Enterococcus)

Таксономія і класифікація. Виділені в самостійний рід Enterococcus з групи стрептококів (Берджи. Визначник бактерій, 1994). Рід Enterococcus включає близько 20 видів, з них клінічно значущі для людини Е. faecalis, E. faecium, E. durans та ін. Видова ідентифікація побудована на вивченні біохімічних властивостей. За антигенними властивостями ставляться до серологічної групі D.

Морфологія і фізіологія ентерококів не відрізняються від таких інших стрептококів, крім здатності рости на середовищах, що містять 6,5% NaCl. На кров’яному агарі можуть викликати α-гемоліз.

Фактори патогенності. Умовно-патогенні види, фактори патогенності аналогічні представникам виду Streptococcus: структури клітинної стінки, токсини, ферменти, фактори персистенції (АЛА, АКА та ін.).

Екологія ентерококів. Основний біотоп – кишечник людини і тварин, входять до складу мікрофлори ротової порожнини і сечостатевої системи.

Епідеміологія та патогенез аналогічні таким стрептококових інфекцій. Грають роль у розвитку харчових токсикоінфекцій, дисбактериозов кишечника.

Лабораторна діагностика. Основним методом є бактеріологічний.

Лікування і профілактика стрептококових і ентерококових інфекцій. Етіотропна терапія проводиться антибіотиками, в основному пеніциліном і його похідними (оксацилін, біцилін-5 та ін.). У зв’язку із зростанням частоти антибіотикорезистентності слід визначати антибіотикограму, а також здійснювати вибір препарату за оцінкою його антівірулентного дії в субінгібіторних концентраціях.

Вакцини для профілактики стрептококових і ентерококових інфекцій знаходяться в стадії розробки.

Посилання на основну публікацію