Електрокардіограма

При поширенні збудження від вузла автоматии по міокарду і при скороченні серця електричні потенціали окремих м’язових волокон підсумовуються, і цей сумарний потенціал так великий, що може бути зареєстрований навіть на поверхні тіла людини. Так як серце людини має чотири камери, які скорочуються не одночасно, а в певній послідовності, то електричні сигнали, що виходять від серця, носять складний характер. Криву коливань електричного потенціалу в двох точках електричного поля серця протягом серцевого циклу назвали електрокардіограмою (ЕКГ).

Так як електричні сигнали від серця досягають усіх точок тіла, то ЕКГ можна реєструвати самими різними способами. Проте найчастіше застосовують так звані стандартні відведення ЕКГ. При першому стандартному відведенні реєструючі електроди розташовують на правій і лівій руках, при другому – на правій руці і лівій нозі, при третьому – на лівій руці і лівій нозі. Зубці ЕКГ прийнято позначати латинськими літерами. Зубець Р – відображає збудження передсердь, комплекс QRS – відображає поширення збудження по шлуночках, зубець Т – відображає відновлення стану міокарда шлуночків після їх скорочення. Інтервал Т – Р відповідає періоду спокою серця – діастолі. За характером ЕКГ можна визначити ритм скорочень і особливості роботи серця і його частин. При захворюваннях серця або порушеннях його регуляції форма зубців і інтервалів ЕКГ змінюється, тому електрокардіографія є найважливішим діагностичним методом.

Посилання на основну публікацію