Електроенцефалографія людини

Електроенцефалографія (ЕЕГ) -це реєстрація електричної активності мозку з поверхні шкіри голови. Вперше ЕЕГ людини зареєстрував в 1929 р німецький психіатр Г.Бергер. При знятті ЕЕГ на шкіру накладають електроди, сигнали від яких посилюються і подаються на осцилограф і записуючий пристрій.
У нормі реєструються наступні типи спонтанних коливань:
1. a-ритм. Це хвилі з частотою 8-13 Гц. Спостерігається в стані неспання, повного спокою і при закритих очах. Якщо людина відкриває очі a-ритм змінюється b-ритмом. Це явище називається блокадою a-ритму.
2. b-ритм. Його частота від 14 до 30 Гц. Спостерігається при діяльній стані мозку і частішає в міру підвищення інтенсивності розумової роботи.
3. q-ритм. Коливання з частотою 4-8 Гц. Реєструється під час засипання, поверхневого сну і неглибокому наркозі.
4. d-ритм. Частота 0,5-3,5 Гц. Спостерігається при глибокому сні і наркозі.
Чим нижче частота ритмів ЕЕГ, тим більше їх амплітуда. Крім цих основних ритмів реєструються та інші ЕЕГ феномени. Наприклад, у міру поглиблення сну з’являються сонні веретена. Це періодичне збільшення частоти і амплітуди тета – ритму. При очікуванні команди до дії виникає негативна Е – хвиля очікування і т.д.
В експерименті ЕЕГ використовують для визначення рівня активності мозку, а в клініці для діагностики епілепсії (особливо прихованих форм), а також для виявлення смерті мозку (кора живе 3-5 хв., Стовбурові нейрони 7-10, серце 90, нирки 150).

Посилання на основну публікацію