Екскреторна функція печінки, легенів, шкіри людини і тварин

У печінці руйнуються або знешкоджуються отруйні продукти розщеплення їжі, що надійшли в кров у травному каналі при всмоктуванні. У печінці ці продукти перетворюються на нешкідливі з’єднання шляхом зв’язування їх з нуклеопротеїдами або утворення парних сполук з глюкуроновою та іншими кислотами. У печінці та інших органах утворюється сечова кислота як кінцевий продукт обміну пуринових основ, що входять до складу нуклеїнових кислот. З азоту амінокислот і аміаку в печінці синтезується сечовина як кінцевий продукт азотистого обміну. З гемоглобіну зруйнованих еритроцитів у печінці утворюються жовчні пігменти. Знешкоджені отруйні речовини, сечова кислота і сечовина виводяться з організму в складі сечі і поту. Частина знешкоджених речовин, сечової кислоти і жовчних пігментів виводиться через травний канал у складі жовчі і калу, а інша частина жовчних пігментів – з сечею.

У легенях виділяються водяні пари і вуглекислий газ як кінцеві продукти обміну речовин, а також різні газоподібні продукти, які утворилися як в процесі обміну речовин, так і при розпаді різних фармакологічних речовин, що надійшли в організм.

Екскреторні органи шкіри – потові і сальні залози. Загальна кількість потових залоз людини доходить до 2,5 млн. Найбільше залоз на обличчі, долонях, підошвах і в пахвових западинах.
Потовиділення полегшує роботу нирок, тому що з потом виділяються великі кількості води, а також кінцеві продукти обміну речовин. Однак є специфічні особливості, що відрізняють сечовиділення від потовиділення. Деякі речовини, що виділяються через нирки, не можуть бути виділені потовими залозами. Завдяки потовиділенню підтримується рівень осмотичного тиску крові виділенням води і солей.

Непомітне потовиділення відбувається безперервно, при цьому піт випаровується з поверхні шкіри відразу після виділення. Коли поту утворюється багато, він нагромаджується на поверхні шкіри у вигляді крапель (помітне потовиділення).

У дітей до 4 місяців помітне потовиділення виражено слабо, а непомітне потовиділення, навпаки, в перші місяці виражено більше, а із збільшенням зросту і ваги зменшується. З віком на деяких ділянках тіла потовиділення збільшується (А. Ю. Юнусов, 1947). Потовиділення в пахвовій западині з’являється при статевому дозріванні. У дорослих потовиділення на різних ділянках шкіри неоднаково. Сильно потіють волохата частину голови, лоб, пахвові западини, області долонь, підошов і статевих органів.
Доведена самостійна природа потоотделітельних нервів і те, що процес потовиділення – це справжня секреція, а не проста фільтрація води з крові.

Великі півкулі головного мозку регулюють потовиділення через центри проміжного, довгастого і спинного мозку. Потовиділення спостерігається при розумовій напрузі. При психічному збудженні і при деяких емоціях – страху, болю, гніві – у людей виступає «холодний піт». Відчуття холоду настає тому, що шкіра охолоджується, так як одночасно з потовиділенням звужуються судини і зменшується кровопостачання шкіри.

Потовиділення викликається вогнищем симпатичної нервової системи в спинному мозку. Перерезка еферентних нервів, що виходять з цього вогнища, припиняє потовиділення на всій поверхні шкіри.
Симпатичні секреторні нерви потових залоз збуджуються при дії парасімпатікоміметіческіх отрут. Пілокарпін збуджує потовиділення, а атропін його припиняє.
У людини адреналін і симпатії (норадреналін) не тільки не викликають секреції потових залоз, а навіть гальмує почалося потовиділення.

Адреналін, скорочуючи гладку мускулатуру стінок проток потових залоз, викликає їх звуження, що перешкоджає виходу утворюється в залозах поту. В даний час вважають, що закінчення симпатичних нервів в потових залозах є холинергическими, тобто при порушенні в них виробляється ацетилхолін.
Імпульси, що викликають потовиділення при підвищенні температури, надходять в потові залози через холінергічні нервові закінчення, а викликають емоційний потовиділення – через адренергічні.
Існують ще центри потовиділення, що знаходяться вище спинного мозку – в довгастому і проміжному мозку, над якими є вищі центри потовиділення в передніх відділах великих півкуль. Роздратування передніх відділів великих півкуль викликає посилене потовиділення у лошат.
Центри потовиділення збуджуються рефлекторно, а також хімічним складом крові. Головними подразниками їх, мабуть, є підвищення вмісту вуглекислоти в крові і збільшення її температури. Легке задуха і перегрівання крові викликають потовиділення. При нагріванні невеликої ділянки шкіри однієї тільки руки можна спостерігати місцеве потовиділення. а також на всьому тілі. Це доводить, що при поттоотделітельном рефлексі при подразненні шкірних рецепторів, що сприймають тепло, збудження з того сегмента спинного мозку, який іннервує ділянку шкіри даної руки, поширюється і на інші сегменти спинного мозку.

У людини і людиноподібних мавп через шкіру і легені виділяється до 60% сприйнятої води. У виділенні води з організму при проносах значну роль грає ще й кишечник. Втрата організмом 10-11% загальної кількості води стає небезпечною для життя. Зменшення виведення води у складі сечі та поту – один з найважливіших факторів в економії води.
Між донками і потовими залозами існує функціональна залежність і щодо виділення продуктів обміну і солей з організму.

Екскреторнафункція потових залоз, легень і органів травного каналу збільшується при підвищенні обміну речовин і при порушеннях функції нирок.

Посилання на основну публікацію