Довгастий мозок

Довгастий мозок є безпосереднім продовженням спинного мозку. Нижня його межа знаходиться на рівні великого потиличного отвори. Вгорі довгастий мозок межує з заднім мозком – нижнім краєм моста.

Довжина довгастого мозку близько 25 мм. За формою він нагадує усічений конус. Передня поверхня довгастого мозку поділена передньої серединної щілиною. З боків цієї щілини розташовуються поздовжні піднесення – піраміди, утворені пучками нервових волокон низхідних провідних шляхів. Збоку від пірамід з кожного боку з мозку виходять корінці під’язикового нерва (XII пари черепних нервів).

Задня поверхня довгастого мозку поділена задньою серединною борозною. З боків від неї розташовані відповідні сюди задні канатики спинного мозку. З боків від задніх канатиків з мозку виходять корінці язикоглоткового, блукаючого і додаткового нервів (IX, X, XI пари черепних нервів). Порожниною довгастого мозку (загальною із заднім мозком) є IV шлуночок.

Внутрішня будова. Довгастий мозок складається з сірої і білої речовини підстави і покришки. Біла речовина підстави довгастого мозку складається з довгих нервових волокон, низхідних провідних шляхів. Спадні провідні шляхи йдуть від кори великих півкуль і ядер стовбура мозку до рухових нервовим клітинам спинного мозку. Біла речовина покришки довгастого мозку складається з висхідних і низхідних провідних шляхів. Висхідні провідні шляхи – це продовження провідних шляхів спинного мозку, що йдуть до ядер (сірого речовині) головного мозку.

Сіра речовина покришки довгастого мозку складається з окремих груп нервових клітин, розташованих усередині білої речовини. Це ядра черепних нервів з IX по XII пару і скупчення нейронів ретикулярної формації. Ретикулярна формація (сітчасте речовина) утворене окремими нервовими клітинами і дрібними їх скупченнями (ядрами), з’єднаними один з одним численними відростками (нервовими волокнами).

Функціональне значення довгастого мозку. Ядра довгастого мозку забезпечують чутливу, рухову і вегетативну іннервацію багатьох органів голови, шиї, грудей і живота. Так, аксони рухових нервових клітин під’язикового нерва, що утворюють під’язиковий нерв, іннервують всі м’язи язика. Нервові волокна додаткового нерва (XI пара) направляються до деяких м’язам шиї. Блукаючий нерв (X пара) іннервує органи грудної та черевної порожнин тіла (серце, легені, органи системи травлення і т.д.). Язикоглоткового нерв (IX пара) разом з блукає іннервує м’язи глотки, а чутливі волокна цих нервів – слизову оболонку мови, глотки, гортані.

Клітини та клітинні скупчення ретикулярною формації беруть участь в утворенні висхідних і низхідних провідних шляхів, впливають на прохідні по них нервові імпульси (посилюють їх або послаблюють). Ядра ретикулярної формації регулюють ритмічні скорочення діафрагми (вдих – видих) – дихальний центр, рівень тиску крові в судинах (судиноруховий центр).

Посилання на основну публікацію