Дослідження Ссавців

Може здатися, що вже хто-хто, а звірі вивчені досить добре. Адже це не комахи, які мізерно малі і тому можуть ховатися від людини в грунті, траві або в лісових кронах. Це не риби, здатні ховатися в глибоководних западинах, куди ще не можуть заглянути батискафи. Ссавці завжди на виду. Звичайно, всі вони по-своєму дивовижні, але аж загадковими їх ніяк не назвеш. І все ж така думка помилкова: на планеті знайдеться чимало представників цього класу, про які більшість людей майже нічого не знає.

Людство вивчало Землю та її мешканців з давніх часів. Цілеспрямовано досліджувати тваринний світ почали стародавні греки ще в IV столітті до н. е.. Греки намагалися описати всі відомі їм і сусіднім народам тварин, але доступна для вивчення частина земної кулі була обмежена Європою, Північною Африкою і невеликою частиною Азії (від Близького Сходу до Індії).

Ситуація змінилася після відкриття європейцями Нового Світу в кінці XV століття. Межі вивченого світу стали швидко розширюватися, людина почала зустрічати все нових і нових жителів планети. У XVIII столітті мандрівники відкрили Австралію, а також приступили до грунтовного вивчення обох Америк і тропічних островів у південних морях. Кількість накопичених про природу знань виявилося настільки велике, що в XIX столітті знадобилося створити самостійну науку для вивчення тварин – зоологію. Завдяки настільки серйозному ставленню до досліджень тваринного світу до початку ХХ століття було відкрито більшість відомих сьогодні ссавців.

І в двадцятому, і нинішньому століттях, коли озброєний найскладнішою технікою людина проник практично всюди, зроблено чимало гучних відкриттів. Взяти хоча б історію вивчення китоподібних. Кити – велетні з велетнів у світі живої природи. Ці тварини дихають атмосферним киснем, а значить, змушені підніматися до морської поверхні за ковтком повітря і тому не можуть таїтися на дні надглибоких океанських жолобів. Таких істот важко не помітити, і можна подумати, ніби всі кити давним-давно відомі науці. Однак це не так.

Наприклад, кит Брайда – велетенське тварина масою до 18 тонн був відкритий зоологами лише в 1913 році. Ще пізніше були виявлені два види клюворилових китів – австралійський Ремнезуби і тасманийский клюворил. Першого зоологи описали в 1926 році, а друга – в 1937 році. А між тим обидва є досить великими тваринами. Маса австралійського Ремнезуби досягає 4 тонн, маса тасманійського клюворил становить 2-2,5 тонни.

Набагато менше японський Ремнезуби, теж відносяться до клювориловим, який важить «всього» 1,5 тонни. Але і відкрили це тварина вже в другій половині ХХ століття, точніше – в 1958 році. Карликовим клювориловим китам взагалі «пощастило» на відкриття. У 1963 році зоологам вдалося відкрити кита Хаббс (1,4 тонни), в 1991 році – перуанського Ремнезуби (800 кілограмів), а в 2002 році – Ремнезуби Перрена (до 1,5 тонни).

Судячи з усього, більше 10 тонн може набирати у вазі такий морський велетень, як кит Омури – найближчий родич синього кита. Кит Омури – гігантський «невидимка», він спостерігався лише кілька разів в 1970-х роках і в 1998 році. Лише в 2003 році вчені дійшли висновку, що невловиме ссавець є новим видом китоподібних.

Наземні ссавці набагато дрібніше китів, і теж вивчені недостатньо. Яскравий приклад тому – велика дика свиня, вона ж свиня Майнерцхаген з лісів екваторіальної Африки. Досить велика тварина, висотою до одного метра в холці, було відкрито тільки в 1904 році, але до цих пір його спосіб життя залишається невивченим. І цей випадок – далеко не єдиний. На сторінках книги ми познайомимося з вражаючими ссавцями, поки ще не які отримали широкої популярності, хоча вони безумовно її заслуговують.

Посилання на основну публікацію