Докази еволюції

Важливими доказами єдності походження всіх живих організмів служать: їх клітинну будову (див. главу 4), принципи генетичного кодування спадкової інформації, біосинтезу білків (див. розділ 3), основні механізми енергетичного обміну, використання АТФ як універсального носія енергії (див. глави3і5) .

Ще в XIX в. в ембріології були отримані численні факти, що свідчать на користь еволюційної ідеї. Завдяки працям А. О. Ковалевського та І. І. Мечникова було створено «вчення про зародкові листки» (див. розділ 8), що розкрили загальні закономірності ембріонального розвитку безхребетних і хребетних тварин. В цей же час Ф. Мюллером і Е. Геккелем був сформульований біогенетичний закон: онтогенез є коротке повторення філогенезу (тобто історичного розвитку виду). Іншими словами, в процесі індивідуального розвитку організм на стадії зародка (або личинки) повторює ознаки своїх предків. Наприклад, при розвитку людини його зародок на певних стадіях має зяброві щілини, хвіст, суцільний волосяний покрив і т. д. (рис. 72).
Порівняльно-анатомічні дослідження також наочно ілюструють спільність походження різних груп тварин.

Найбільш істотну роль зіграло виявлення гомології органів різних організмів. Наприклад, передні кінцівки у хребетних – кінцівка жаби, лапа собаки, крило птаха, ласт кита, рука мавпи – подібні за своєю будовою (складом кісток), хоча і виконують різні функції. Гомологічні органи є і у рослин: частини квітки (маточка, тичинки, пелюстки) гомологични листю; вусики гороху, колючки кактуса – це видозмінені листки. Гомологічні органи мають схожу будову і розвиваються з однакових ембріональних зачатків.

Яскраві докази еволюції – атавізми і рудименти. Атавізм – це поява ознаки, властивого далекому предку і в нормі не зустрічається у сучасних форм. Як приклад можна привести поява хвоста у людини, наявність більше однієї пари молочних залоз, волосатость і т. д.
Рудиментарними називаються органи, втратили свою функцію, але зберігаються у особин даного виду в зародковому стані. Наприклад, залишки тазових кісток у кита, куприка у людини (залишок хвостових хребців), зародкові вушні м’язи (предки людини володіли рухомої вушної раковиною).
Дуже важливими свідоцтвами еволюції, звичайно, виступають і палеонтологічні дані.

Палеонтологія – це наука про організми, колись жили на нашій планеті, але потім зникли у ході еволюції.

Вивчення цих організмів ведеться за їх залишкам у вигляді скам’янілостей і відбитків. Приуроченість таких знахідок до певних геологічним пластів дозволяє переконатися в тому, що в міру переходу від більш давніх шарів до нових спостерігається поява організмів, більш високо організованих. Дуже цінно виявлення перехідних форм. Так, були виявлені залишки стародавньої вимерлої птиці археоптерикса (рис. 73), в будові якої поєднуються ознаки рептилій (зуби, черевні ребра, довгий хвіст з 20 хребцями) і птахів (тіло і крила вкриті пір’ям, маються дзьоб, порожнисті кістки).

Посилання на основну публікацію