Дихальні м’язи

Дихальні м’язи при напрузі утворюють збільшення або зменшення розмірів грудної клітини, що веде до зміни обсягу грудної порожнини і легенів, які знаходяться в ній. 

При збільшенні розмірів грудної клітини об’єм грудної порожнини і легенів збільшується, тиск повітря в легенях зменшується, під дією атмосферного тиску повітря входить в легені – відбувається вдих.

Коли м’язи, що розширюють грудну клітку, розслабляються, а тонус м’язів, сприяє її падінню, тобто зменшення обсягу грудної порожнини, підвищується, відбувається видих.
Грудна клітина зазвичай розширюється одночасно в трьох взаємно перпендикулярних напрямках: вертикальному, поперечному і переднезадньому.

Розширення грудної клітини у вертикальному напрямку відбувається переважно за рахунок опускання діафрагми, в той час як збільшення її переднезаднього і поперечного розмірів – за рахунок одночасного руху ребер в сторони, вгору і вперед.

При розширенні грудної порожнини м’язам доводиться долати тягар і еластичний опір самої грудної клітини і прикріплюючих до неї утворень, тоді як при опусканні ці два моменти не тільки не перешкоджають, але й, навпаки, допомагають рухові.

Опускання грудної клітини може відбуватися тільки в силу її тяжкості і еластичності.

Однак для кожного більш-менш форсованого видиху необхідна участь м’язів.

При диханні рух кожного ребра відбувається одночасно в двох суглобах: в суглобі між голывкою ребра і тілами двох суміжних хребців (виняток становлять два останніх ребра) і в суглобі між горбком ребра і поперечним відростком нижчого хребця.

Осі обертання цих суглобів розташовуються таким чином, що у верхніх ребер вони перетинаються при продовженні вкінці під більш тупим кутом, ніж у нижніх ребер. У результаті цього верхні ребра в більшій мірі, ніж нижні, рухаються вперед. У той же час нижні ребра рухаються переважно в сторони.

Всі м’язи, що у механізмі дихання, прийнято ділити на дві групи: м’язи, що проводять вдих, і м’язи, що проводять видих.

У свою чергу кожну з цих груп можна розділити на три підгрупи:

  • основні дихальні м’язи, які при своєму скороченні завжди беруть участь у дихальних рухах (наприклад, міжреберні м’язи);
  • допоміжні м’язи, що у дихальних рухах тільки в тому випадку, коли фіксоване і рухоме місця м’язів у функціональному відношенні взаємно змінюються (наприклад, мала грудна м’яза працює як дихальна тільки в тому випадку, коли її місце прикріплення на лопатці стає фіксованою точкою, а місце початку на грудній клітці – рухомою);
  • м’язи, що надають непряму дію на грудну клітку через який-небудь проміжний кістково-м’язовий комплекс (наприклад, в результаті скорочення м’яза, що піднімає лопатку, трохи піднімає також її дзьобовидний відросток, до якого прикріплюється мала грудна м’яза, чим посилюється функція цього м’яза як допоміжної дихальної).

Основними м’язами вдиху є:

  • діафрагма, при скороченні якої відбувається сплощення її купола і разом з тим збільшення обсягу грудної порожнини в вертикальному напрямку;
  • зовнішні і внутрішні міжреберні м’язи; перші мають більше плече сили і більший момент обертання при вдиху, а другі, навпаки, при видиху;
  • м’язи, що піднімають ребра;
  • верхня задня зубчаста м’яза;
  • нижня задня зубчаста м’яза (при діафрагмальному і при повному диханні);
  • квадратна м’яза попереку (при тій же умові);
  • клубово-реберна м’яза (при тій же умові);

Допоміжними м’язами вдиху є:

  • сходові м’язи – передня, середня і задня (при фіксованій шийній частині хребетного стовпа);
  • грудино-ключично-соскоподібна м’яза (при фіксованій голові);
  • мала грудна м’яза (при фіксованому поясі верхньої кінцівки);
  • підключична (при тій же умові);
  • велика грудна м’яза своєю нижньою частиною (при фіксованій плечовій кістці);
  • нижні пучки передньої зубчастої м’язи (при фіксованій лопатці);
  • передні м’язи шиї – грудинно-під’язикова, грудино-щитовидна та ін. (при фіксованій під’язиковій кістці)

Крім того, збільшення вертикального розміру грудної порожнини сприяє розгинання хребетного стовпа, головним чином в його грудному відділі. Тому до числа допоміжних м’язів можна також віднести:

  • м’язи, що розгинають хребетний стовп в грудному його відділі, з яких найбільше значення має м’яза, що випрямляє хребет.

Побічно в розширенні грудної клітини беруть участь:

  • верхня частина трапецієподібної м’язи, що сприяє підніманню латерального кута лопатки і разом з тим відтягування догори місця прикріплення малої грудної м’язи;
  • ромбовидні м’язи, які, піднімаючи лопатку, через неї і через малу грудну, а почасти і через передню зубчасту, сприяють підніманню ребер;
  • м’яза, що піднімає лопатку;
  • ключична голівка грудино-ключично-соскоподібного м’яза. З цього переліку видно, що при форсованому вдиху в механізмі дихання бере участь значна кількість м’язів.

М’язами, працюючими при видиху, є:

  • м’язи живота – безпосередні антагоністи діафрагми:
  • внутрішні та зовнішні міжреберні;
  • підреберні;
  • поперечна м’яза грудної клітки;
  • нижня задня зубчаста м’яза;
  • квадратна м’яза попереку;
  • клубово-реберна м’яза.
Посилання на основну публікацію