1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Царство Арктогея

Царство Арктогея

До царства Арктогея належать три області:

  • Ефіопська;
  • Східна, або Індо-Малайська;
  • Голарктична.

Для всього царства характерна відсутність сумчатих і панування різноманітних плацентарних.

Ефіопська область

Ефіопська область займає більшу частину Африканського материка – із самого півдня до пустелі Сахари на півночі. Крім того, до царства належать південний край Аравійського півострова і такі острови:

  • Сокотра;
  • Мадагаскар;
  • Вознесіння;
  • Святої Олени.

На півночі межі не виходять із тропічного поясу, а на півдні вони зміщені в субтропіки.

Фауна Ефіопської області типово материкова, дуже багата й різноманітна. У неї багато спільних рис з тваринним світом Індо-Малайської області. Для фауни характерні ендеміки високого рангу, які зосереджені в районі Конго, а також на островах і мають обмежені ареали. Самобутність та багатство характерне для фауни ссавців, яку представляють комахоїдні – золотокроти, видрові землерийки, довгоноги та стрибунці. Численні, як і скрізь у тропіках, летючі миші. Тут вони належать до родини гладко- і підковоносих. Надзвичайно поширені в Ефіопській області такі мавпи: родини мартишко- і людиноподібних, напівмавп, лоризид. Трапляються також такі ендемічні роди, як:

  • павіан;
  • мандрил;
  • мартишка;
  • гвереца;
  • шимпанзе;
  • горила.

Ендемічні для Ефіопської області монотиповий ряд трубкозубів, родини шилохвостих (3 роди і 10 видів), бегемотів (2 роди і 2 види), жирафів (2 роди і 2 види – окапі і жираф). Особливо різноманітні представники родини порожнисторогих, саме тут міститься їхній осередок видової різноманітності, та наявні підродини характерні для Ефіопського царства, зокрема:

  • дукери;
  • карликові гвинтороги;
  • коров’ячі й шаблерогі антилопи;
  • водяні козли;
  • газелі.

Варте уваги поширення ламантинів: один вид родини населяє прісні води Африки, а інший (близький вид) – басейн Амазонки. Ряд ящерів, або панголінів, представлений гігантським ящером.

Серед хижих ссавців також багато груп, спільних для вище зазначених царств.

Такими є лев, леопард, гепард, каракул, смугаста гієна, звичайний шакал, медоїд та ін. Проте в Ефіопській області є чимало й ендемічних родів хижаків -гієновий собака, плямиста гієна, конголезька видра, різні віверові. Хоботні представлені одним ендемічним родом і видом – африканським слоном. З даманів субендемічних тільки один з десяти видів ряду проникає на північ за межі області. Із видів родини носорогів лише два види ендемічні.

Орнітофауна охоплює 67 родин, більшість із них спільні з Голарктикою та Східною областю або поширені по всій Земній кулі. Проте тут трапляються і представники двох ендемічних рядів – страусів (один вид) і птахів-мишей (шість видів), чотирьох ендемічних родин – китоголових (один вид), птахів-секретарів (один вид), туракових (п’ять родів з вісімнадцятьма видами) та лісових сорокопудів (три роди з дев’ятьма видами).

Монотипна родина молотоголових чапель поширена також на Мадагаскарі. Родини цесарок медоукажчиків, рогодзьобів, птахів-носорогів споріднюють Ефіопську область зі Східною і частково з Палеарктикою, а родина піпових, дронтових, нектарниць, ткачиків і білозірок – і з Австралійською. Ефіопську область можна охарактеризувати як центр фауністичного різнома-нітття та ймовірного виникнення медоукажчиків, птахів-носорогів, нектарниць і ткачиків.

Центр різноманітності сухопутних черепах розміщенні в Голарктичній області. Тут їх є чотири роди, а також м’якошкірі (два роди) і пеломедузові черепахи. Із крокодилів найвідоміший нільський крокодил. У Західній Африці живуть тупорилий і африканський вузькорилий крокодили. Основний кістяк видової різноманітності ящірок Ефіопської області утворюють родини геконових, агамових, сцинкових, справжніх ящірок і варанів.

Серед змій найпоширенішою є родина вузькоротих та аспидових. У Центральній Африці наявні найбільший осередок формування родини гадюкових. Тут живуть найпримітивніші гадюки:

  • земляні;
  • жаб’ячі;
  • африканські.

В Африці водяться численні отруйні аспидові змії – кобри, водяні кобри, мамби, які пристосовані до життя на деревах.

У цьому царстві дуже поширені безхвості земноводні: родина піпових, шпор-цева жаба, родина веслоногих жаб. Птах-носоріг центр різноманітності. Тут живе найбільший вид родини – жаба-голіаф (25 см завдовжки, маса 3,3 кг). Водночас зазначимо, що тут немає квакш.

Фауна риб досить різноманітна. Серед них – двоякодихаючі лускатники (три види), які поширені в басейнах рік Сенегалу, Нілу, Конго, Замбезі. Ендемічними родинами є кнерієві, кромерієві та ін.

Протоптер відрізняється від мускатника кількістю зябрових дуг та зябрових щілин (по одній менше), зважаючи на це, їх виділяють в окрему родину – Protopteridae. Дуже різноманітна фауна безхребетних:

  • членистоногі – скорпіони, сольпуки, павуки-птахоїди;
  • багатоніжки – ківсяки, сколопендри, терміти (700 видів).

Фауна Ефіопської області характеризується цілою низкою ендемічних рядів і родин, причому центр ендемічних форм міститься в басейні р. Конго та на островах.

Індо-Малайська (Східна) область

Територія області досить розчленована й охоплює півострови Індостан, Індокитай та Шрі-Ланку, Малайський архіпелаг, Філіппінські та ін. Минулі та сучасні територіальні контакти Індо-Малайської, Голарктичної і Австралійської областей зумовлюють їхній значний взаємний вплив. Більша частина території області розміщена в тропіках. Фауна цієї області має риси як материкової, так і острівної. Зважаючи на багатство і різноманітність видів та родів, в ній порівняно невелика кількість ендемічних груп високого рангу.

Із ссавців поширені тут шерстокрилі (ендемічний ряд).

Ці звірки, які перелітають з дерева на дерево, трапляються на півострові Індокитай, островах Ява, Суматра, Калімантан, Філіппінських. Ряд приматів тут представлений широко, три родини цього ряду обмежені в своєму поширенні межами царства. Це тупайї, лоризиди і гібонові. На островах Суматра і Калімантан живе орангутанг з родини людиноподібних мавп, трапляються гібони. Із хижих звірів ендемік -червоний вовк (Індія, Індокитай, Великі Зондські острови), велика кількість віверових. Серед котячих (близько 10 видів) типові найбільші – тигр, леопард, гепард. Дуже різноманітні:

  • гризуни;
  • дикобрази;
  • піщанки;
  • миші;
  • щури.

Комахоїдні представлені різними видами кротів, однією родиною ендемічних їжаків.

Для копитних характерна незначна кількість антилоп, але багато биків, з яких такі великі, як гаур, гайял, бантенг. Наявна велика кількість свиней. Представником невеликої, але цікавої групи непарнокопитих є чепрачний тапір. Серед непарнокопитих ендемічні три види носорогів – індійський, суматранський і яванський, що мають родичів в Ефіопській області.

Індійський слон поширений від Індії до Суматри, а раніше жив і на Калімантані. Цікаво, що індійський слон більш споріднений не з африканським слоном, а з вимерлим мамонтом, з яким об’єднаний в один ряд.

Орнітофауна Індо-Малайської області налічує 66 родин, з яких лише одна – ендемічна – листівкові. Листівкові заселяють усі області цього царства. Це невеличкі, яскраво забарвлені горобині птахи з пензликом на кінці язика для збирання нектару. Чимало родин птахів мають в Індо-Малайському царстві центр різноманітності й, очевидно, виникнення.

Це:

  • фазанові;
  • рогодзьобі;
  • пікнонотові;
  • білозіркові.

На родовому рівні в цьому царстві багато ендеміків, особливо серед фазанових. Добре представлені в цьому царстві птахи-носороги, нектарниці, ткачикові, хоча центр їхньої видової різноманітності наявний в Ефіопській області. Древніх риб тут немає, хоча й область є центром різноманітності таких широко поширених риб, як карпо- і сомоподібні. Тільки родина карпових представлена в цьому царстві двома тисячами видів. Різноманітні тут і лабіринтові риби, які можуть дихати атмосферним повітрям. Багата фауна комах (понад 4000 видів) – метелики, палочники, жуки-листоїди, златки, вусачі, жуки-носороги.

Голарктична область найбільша за площею й охоплює майже весь суходіл північної півкулі:

  • Північну Америку;
  • Європу;
  • Північну Африку;
  • більшу частину Азії.

Ця область характеризується великою різноманітністю кліматичних умов та ландшафтів. Не зважаючи на значну територію, ця область фауністично бідна як за абсолютною кількістю видів, так і за кількістю систематичних категорій високого рангу. В області ендемізм виражений слабко. Головні риси фауни Голарктики:

  • широтна зональність фауни. На крайній півночі області фауна дуже бідна й одноманітна, але вона збагачується внаслідок просування на південь, де сприятливіші природні умови;
  • риси спільності фауни Голарктичної області найліпше виражені в північних районах і зменшуються на південь. Фауна тундри Євразії та Північної Америки майже немає відмінностей, ця схожість добре виявляється у лісовій зоні. У південних районах Голарктики подібність фауни значно менша, оскільки простежується більша фізико-географічна диференціація. У межах області виділяють сім підобластей, які об’єднують у субцарства – Палеоарктичне та Неарктичне.
ПОДІЛИТИСЯ: