Будова нервової системи та її значення

За анатомічного принципу нервову систему людини ділять на центральну і периферичну. Основа центральної нервової системи
(ЦНС) – спинний мозок і головний мозок. Ці органи у людини розвиваються, як і у всіх хребетних тварин, з нервової трубки. Периферична нервова система – це нерви, нервові вузли, нервові сплетення і нервові закінчення. До її складу входять 12 пар черепно-мозкових нервів, 31 пара спинномозкових нервів, нервові вузли (ганглії) і нервові сплетення.

Нервами (від лат. Нервус – струна) називають вкриті оболонкою структури, що складаються з пучків нервових волокон, утворених в основному аксонами нейронів і клітками нейроглії. Розрізняють нерви: чутливі, що забезпечують проведення імпульсів від рецепторів в ЦНС; рухові, що забезпечують проведення імпульсів з ЦНС до виконавчих органів; змішані, здатні проводити імпульси в обох напрямках.

Нервові сплетення – це сукупність нервових волокон різних нервів, що іннервують шкірний покрив, скелетні м’язи і внутрішні органи. Одне з найбільш відомих нервових сплетінь – сонячне сплетіння, розташоване в черевній порожнині.

За анатомо-функціональним принципом нервову систему умовно поділяють на соматичну і вегетативну. Кожна з них має центральну (що знаходиться в ЦНС) і периферичну (знаходиться за межами ЦНС) частини.

Соматична нервова система регулює роботу скелетних м’язів, здійснюючи зв’язок організму з зовнішнім середовищем. З її допомогою ми можемо довільно, за власним бажанням, управляти діяльністю скелетної мускулатури.

Вегетативна (автономна) нервова система регулює роботу внутрішніх органів. Вона управляє активністю гладкою і серцевої мускулатури, а також залоз, координуючи їх діяльність. Ця система також управляє реакціями обміну речовин, підтримуючи постійність внутрішнього середовища в організмі людини. Сама людина не може командувати роботою цієї системи, тобто вона, на відміну від соматичної нервової системи, працює мимоволі.

Роль нервової системи в регуляції процесів життєдіяльності. Нервова система забезпечує швидку реакцію людського організму на будь-які дії, як зовнішні, так і внутрішні. Робота нервової системи завжди будується на рефлекторному принципі, тобто вона безперервно відповідає на різні подразники. Під рефлексом розуміють найбільш правильний, що часто зустрічається відповідь організму на який-небудь подразник, причому ця відповідь обов’язково відбувається за участю нервової системи.

Усі рефлекси здійснюються під контролем особливих ділянок нервової системи – нервових центрів. Правильна робота нервових центрів необхідна для того, щоб всі системи організму працювали злагоджено.

Припустимо, що на людину з-за рогу вискочила собака. Органи чуття попередять його про небезпеку. Його скелетні м’язи миттєво скоротяться для того, щоб підготуватися до втечі або обороні, тобто людина здригнеться. Дихання почастішає для того, щоб забезпечити киснем всі органи (особливо мозок і скелетні м’язи), які будуть приймати участь у конфлікті. Серце заб’ється частіше, щоб кров швидше доставляла до органів глюкозу і кисень з легень. А ось робота травної системи в цей момент загальмується, так як її безпосередню участь у цей момент не потрібно. Всі ці та багато інших змін у роботі організму людини відбудуться під впливом нервової системи практично миттєво, і так само швидко всі системи повернуться до колишнього, спокійного режиму роботи, коли виявиться, що налякала людини собака – це всього-на-всього сусідська болонка.

Посилання на основну публікацію