Боротьба з лікарською стійкістю

Для боротьби з лікарською стійкістю, тобто подолання резистентності мікроорганізмів до хіміопрепаратів, існує кілька шляхів:

• створення нових хіміотерапевтичних засобів, що відрізняються механізмом антимікробної дії (наприклад, створена останнім часом група хіміопрепаратів – фторхінолони) і мішенями,
• постійна ротація (заміна) використовуються в даному лікувальному закладі або на певній території хіміопрепаратів (антибіотиків),
• комбіноване застосування бета-лактамних антибіотиків в комбінації з інгібіторами бета-лактамаз (клавуланова кислота, сульбактам, тазобактам),
• і головне – дотримання принципів раціональної хіміотерапії.
Принципи раціональної хіміотерапії, на жаль, дуже часто не дотримуються, хоча досить прості і полягають у наступному:
• хіміотерапія повинна призначатися суворо за показаннями, тобто тільки в тих випадках, коли без неї не можна обійтися,
• хіміотерапія повинна призначатися з урахуванням протипоказань, наприклад, підвищеної чутливості або алергічної реакції до препаратів тієї чи іншої групи. Вибір препарату для хіміотерапії може проводитися в різних варіантах виникають ситуацій.
• при етіологічно розшифрованих захворюваннях вибір препарату повинен визначатися з урахуванням чутливості збудника (антибіотикограма), виділеного від даного конкретного хворого в результаті бактеріологічного дослідження.
• при виділенні збудника без визначення його чутливості до хіміопрепаратів, або при емпіричної инициальной хіміотерапії захворювання з не ідентифікованим, але передбачуваним збудником вибір препарату для хіміотерапії повинен грунтуватися на показниках антібіотікочувствітельності відповідних мікроорганізмів – найбільш ймовірних збудників даної нозологічної форми захворювання за даними літератури, або при орієнтації на дані про регіональну чутливості тих чи інших інфекційних агентів-збудників даного захворювання.
• лікування має проводитися строго за схемою, рекомендованої для обраного хіміопрепарата (спосіб і кратність введення препарату, тривалість лікування), а також з урахуванням коефіцієнта збільшення концентрації препарату в цілях створення ефективних концентрацій препарату безпосередньо в органах і тканинах (приблизно 4 МПК – мінімальна переважна концентрація , певна, по можливості, методом серійних розведень).
• тривалість прийому хіміопрепаратів повинна складати як мінімум 4-5 днів з метою профілактики формування стійкості збудника до даного препарату, а також формування бактеріоносійства.
• при дерматомікозі, кандидозі та трихомоніазі піхви з метою попередження рецидивів лікування продовжують протягом 2-4 тижнів після зникнення симптомів захворювання.
• хіміотерапію бажано доповнити застосуванням засобів, що сприяють підвищенню активності захисних механізмів макроорганізму (принцип іммунохіміотерапіі).
• дуже ефективні при проведенні хіміотерапії комбінації препаратів з різними механізмами і спектром дії. Наприклад, в даний час в гінекологічній практиці в Росії широко використовується для місцевого лікування вагінітів неясної етіології препарат поліжінакс, що представляє собою комбінацію неоміцину, поліміксину і ністатину.
• крім того, при емпіричної терапії, тобто за невідомої чутливості збудників, бажано комбінувати препарати з взаємодоповнюючим спектром дії – для розширення спектру дії фторхінолонів на анаероби і найпростіші у багатьох випадках рекомендується їх комбінація з метронідазолом (трихополом), що володіє бактерицидною дією по відношенню до цих мікроорганізмам.
Однак при комбінованому застосуванні препаратів необхідно враховувати кілька факторів:
• лікарську сумісність передбачуваних до спільного використання хіміопрепаратів. Наприклад, спільне призначення тетрациклінів з пеніцилінами протипоказано, так як тетрацикліни зменшують бактерицидну дію пеніцилінів;
• можливість того, що препарати, що містять одне і те ж речовина як активного діючого початку, можуть носити різні торгові назви, оскільки випускаються різними фірмами і можуть бути дженериками (препаратами, виробленими за ліцензією з оригіналу) одного і того ж хіміопрепарата. Наприклад, комбінований препарат з сульфаніламідів і триметоприму – котрімоксазол, в країнах СНД більше відомий як бісептол або бактрим, а один з фторхінолонів – ципрофлоксацин відомий в СНД і широко застосовується у практиці як ципробай, цифран, квінтор, неофлоксацін;
• комбіноване застосування антибіотиків підвищує ризик розвитку дисбалансу нормальної мікрофлори.

Посилання на основну публікацію