Антропічні чинники

За історичний період людина суттєво змінила органічний світ Землі. її діяльність, спрямована на вирубування лісів, розорювання степів, будівництво поселень, промислових та енергетичних об’єктів, комунікацій, меліоративних систем тощо, спричинила зміну життєвого середовища багатьох видів рослин і тварин. Цілеспрямованою діяльністю, якою є селекція та інтродукція, людина зумовила адаптацію організмів до умов, які не цілком відповідають їхнім екологічним вимогам насамперед через значну віддаленість від природного ареалу. Протягом останніх століть антропогенний вплив на природне довкілля зріс й за своїми обсягами перевершив усі інші чинники.

Залежно від напрямку впливу антропічні чинники можна поділити на декілька груп: 1) зміна кількості організмів; 2) переселення організмів; 3) зміна життєвого середовища організмів.

Зміну кількості організмів започаткувала первісна людина збиранням плодів, грибів, ягід та мисливством. У науковій літературі відомі факти масового знищення на півдні Франції диких коней, коли первісні люди заганяли в урвища численні стада за допомогою факелів. Так гинули сотні тварин, коли була потреба в одній або декількох. Це підтверджує 2,5-метровий шар кісток, який свідчить про загибель сотні тисяч диких коней в одній з ущелин на півдні Франції (див. рис. 3.5).

Людина вирубала і випалила дві третини лісів планети, перетворила в пустині сотні мільйонів гектарів земель. З цього приводу два століття тому О. Гумбольдт зауважив, що “людині передують ліси, а супроводжують пустелі’.

Землеробське освоєння європейських степів та американських прерій спричинило відсутність природних біоценозів на величезних територіях, а в гумідній зоні осушувальними меліораціями знищено природну рослинність боліт і заболочених земель, зменшилася кількість багатьох видів тварин, а сотні видів зникли цілком. Нині на Землі немає близько 130 видів тварин, які існували до винайдення чотириста років тому вогнепальної зброї. На межі зникнення перебуває до тисячі видів, серед яких половина – рідкісні ссавці і птахи. Іноді знищення певного виду тривало всього декілька років або десятиріч. Зокрема, після наукового відкриття І. Стеллером 1741 року морської корови, названої його ім’ям – Rhytina stelleri, вона була винищена протягом трьох десятиліть.

У ХІХ-ХХ ст. простежувалось масове вирубування лісів, що значною мірою порушило екологічну рівновагу екосистем. Внаслідок цього спрощується структура угруповань, змінюється флористичний та фауністичний склад біоценозів, а суцільні рубки гірських лісів стають причиною катастрофічних повеней і паводків, які на зламі тисячоліть є особливо небезпечними в Західній і Центральній Європі.

Стан винищення рідкісних тварин і рослин настільки загострився, що 1913 року 18 країн провели в Берні першу конференцію з охорони природи. А 1948 року було організовано Міжнародний союз захисту природи, який з 1956 року має назву Міжнародного союзу охорони природи (МСОП). Саме цій організації належить ініціатива підготовки і видання Червоної книги, до якої внесені рідкісні і ті, що перебувають під загрозою зникнення, тварини і рослини. Згодом були видані Червоні книги окремих країн, зокрема України, останнє видання якої вийшло 1994 року. Головна мета цих книг полягає в тому, щоб звернути увагу на небезпеку, яка загрожує багатьом видам організмів, попередити їхнє зникнення. Цьому також сприяє формування національних і всесвітньої мереж природно-заповідного фонду, площа територій якого в окремих країнах наближається до 10%. Це найефективніший спосіб захисту рідкісних рослин і тварин. Однак в багатьох випадках і він не може призупинити цей незворотний процес.

Щодо переселення організмів, то людина як свідомо, так і випадково намагається збільшити кількість корисних для неї видів і зменшити шкідливих. Запровадження видів рослин природної флори в регіон, де вони раніше не траплялися, а також поширення тварин за межі їхніх природних ареалів має назву інтродукції (лат. introduc-tio – введення). Пристосування організмів до нових умов існування називають акліматизацією (лат. ad – до, при, для і грец. кХїра – клімат). Велике значення для акліматизації має структура біоценозу, в який вводиться новий вид, конкурентні зв’язки між автохтонними видами.

Упродовж останніх тисячоліть людство ввело в культуру велику кількість видів рослин і тварин, які добирали за врожайністю, стійкістю до збудників хвороб і шкідників, декоративністю, якістю продукції тощо. Водночас з культурними рослинами завозять чимало шкідливих видів, які знищують врожайність та якість продукції і потребують значних зусиль для боротьби з ними. Зокрема, бур’яни легко пристосовуються до нових умов.

Посилання на основну публікацію