Активні центри

Форма окремих ділянок поверхні молекули представляє своєрідні активні центри, здатні специфічно розпізнавати інші молекули (які називають лігандами) за принципом ключ-замок або рука-рукавичка Ця взаємодія оборотно і дає великі можливості для регуляції функціонального стану білкової молекули. Зв’язування білка з лігандами небілкової природи, які нерідко називають простетичної групами, – основа освіти складних білків. Серед них виділяють: нуклеопротеїнами (простетичної група – нуклеїнові кислоти), глікопротеїни (простетичної група – вуглеводи), ліпопротеїни (простетичної група – ліпіди), металопротеїни (з’єднання з металами), хромопротеїни (мають забарвлену простетичної групу). Встановлення зв’язку з простетичної групами збільшує функціональні можливості білків.

 

Вуглеводи являють собою молекули, в яких з атомами вуглецю пов’язана велика кількість гідроксильних груп. Вуглеводи поділяються на моно-, олігоі полісахариди. З моносахаридів найбільш часто зустрічаються гексозо: глюкоза, фруктоза, галактоза (містять 6 атомів вуглецю) і тріози: гліцериновий альдегід, дігідроксіацетон (містять 3 атома вуглецю). До складу нуклеїнових кислот (носіїв генетичної інформації) входять пентози (рибоза, дезоксирибоза). Дисахариди побудовані з двох моносахаридів (сахароза – з глюкози і фруктози, лактоза – з глюкози і галактози). Полісахариди складаються з багатьох молекул моносахаридів. До полісахаридів належать крохмаль, глікоген, клітковина, гіалуронова кислота, гепарин.

Посилання на основну публікацію