Агроценоз (агроекосистеми), його відмінність від біогеоценозу

Під впливом сільськогосподарського виробництва виникають штучні екологічні системи – агроценози (поля, сіножаті, пасовища, сади, парки, лісові посадки). У промисловості також створюються штучні екосистеми, наприклад, для біологічного очищення стічних вод, біотехнологічного одержання деяких речовин, підтримки життєдіяльності людини в космосі і ін. На відміну від природних біогеоценозів, що характеризуються саморегуляцією, штучні екологічні системи для нормального функціонування потребують того, щоб людина сама підтримував їх гомеостаз, т. е. керував ними.
У землеробстві та лісовому господарстві використовують високу продуктивність ранньої фази в сукцесіях природних екосистем. Людина шляхом корчування, випалювання, меліорації, зрошення звів різноманіття продуцентів природних біоценозів до початкових фаз розвитку екосистем з небагатьма (переважно одним) продуцентами (монокультурою). У міру розвитку сільського господарства він зробив ці фази постійними, підтримуючи монокультури і знімаючи майже весь урожай. Це призвело до нестійкості штучних спільнот по відношенню до зовнішніх чинників і до конкуруючих продуцентів (бур’янам) і консументам (шкідників).
У природних екосистемах за рахунок взаємодії різноманіття абіотичних і біотичних факторів (опір середовища) між усіма видами, що входять в біоценоз, встановлюється рівновага, в якійсь мірі нестійке близько середніх значень щільності популяцій. Ця відносна стабільність підтримується припливом енергії Сонця і поглинанням мінеральних елементів, які з часом знову повертаються в навколишнє середовище.
Але якщо система штучно спрощена і при цьому неухильно підвищується продукція постійно вилучається біомаси одного або декількох видів культурних рослин або домашніх тварин, то з’являється необхідність постійно відшкодовувати витрачаються речовини за допомогою добрив і вносити додаткову енергію для підтримки грунтів, боротьби з бур’янами та шкідниками. У цьому випадку необхідно детальне знання біології та екології всіх компонентів системи з метою раціонального використання природних ресурсів в умовах науково-технічного прогресу.

Посилання на основну публікацію