Аглютинація еритроцитів

Переливання крові має величезне значення для збереження життя при крововтратах і при деяких захворюваннях. Встановлено, що людині не можна переливати кров тварин і невідповідну кров іншої людини, тому що в цьому випадку відбувається аглютинація – склеювання введених еритроцитів в грудочки, що веде до закупорки судин, гемолизу і загибелі тієї особи, якому перелита кров. Аглютинація передує гемолизу і тому її наявність або відсутність – показник того, чи відбудеться гемоліз.

Кров переливають тільки після того, як вивчені властивості Крові донора – особи, що дає кров, і реципієнта – особи, що одержує кров.
Кров всіх людей з реакції аглютинації ділиться на чотири основні групи. Група крові постійна і не змінюється протягом усього життя. Вона не залежить від перенесених захворювань і передається у спадок. Існування чотирьох груп пояснюється тим, що в плазмі знаходяться аглютиніни – склеюють речовини, в еритроцитах – агглютіногени – склеювані речовинами.
У коней і свиней теж чотири групи крові, у корів – три групи. Аглютиніни виявлені також в крові собак, овець і курей.

Є два основних види агглютиногенов: А і В і два види відповідних їм аглютинінів: ? і ?. Аглютинація відбувається тільки тоді, коли ? збігається з А або ? співпадає з В.
I група крові (0, ?, ?). Еритроцити не містять агглютиногенов, а плазма містить аглютиніни ? і ?.
II група крові (А, ?). Еритроцити містять А, а плазма ?.
III група крові (В, ?). Еритроцити містять В, а плазма ?.
IV група крові (А, В, 0). Еритроцити містять А і В, а плазма не містить аглютинінів.
Еритроцити першої, або нульовий, групи не склеюються ніякими сироватками, тому їх можна вводити всім людям, і обличчя з цією групою позначається як універсальний донор.
Плазма донори не аглютинативна еритроцити реципієнта, так як порівняно невелика кількість плазми донора відразу розбавляється значно більшою кількістю плазми реципієнта. При цьому відбувається також швидке осадження і руйнування знаходяться в цій плазмі білків, а отже, аглютинінів антитілами реципієнта.

Еритроцити II групи склеюються сироватками I і III груп, тому їх можна вводити тільки II і IV груп.
Еритроцити III групи склеюються сироватками I і II груп, тому їх можна вводити тільки III і IV груп.
Еритроцити IV групи склеюються сироватками I, II і III груп, тому їх можна вводити тільки IV групі.
IV група, або АВ, є універсальним реципієнтом, так як особі з цією групою крові можна вводити еритроцити будь-якої групи крові, не побоюючись їх склеювання.
Агглютіногени, ідентичні агглютиногенам еритроцитів, є також в лейкоцитах і тромбоцитах.
Встановлено, що зустрічаються ще агглютіногени М, N, Р, Н, Q, А1, А2 і т.д. У великої рогатої худоби виявлено до 70 агглютиногенов.

За змістом М і N є три групи: М, N і МN. До групи МN відносяться близько 50% людей, до М – 30%, до N – 20%. Крім того, є ще Rh-фактор (резус-фактор) – агглютиноген, що міститься в еритроцитах 85% людей (резус-позитивні люди). У меншості людей (15%) резус-фактор не міститься (резус-негативні). Серед жителів деяких країн Південно-Східної Азії та островів Океанії немає резус-негативних.
Назва цей фактор отримав після того, як було, виявлено, що сироватка крові мавпи (резусу) викликає агглюцінацію еритроцитів у більшості людей. Існують також 3 варіанти антигену-резус: Rh0, Rh ‘, Кь “і протилежно діючі фактори: Hr0, Нг’ і Нг”. Останні три фактори маються на еритроцитах людей з резус-негативною кров’ю. У резус-позитивних людей резус-фактор зберігається в крові протягом усього життя.

Так як резус-фактор передається у спадок, то він має особливе значення при вагітності. У деяких випадках при резус-позитивному батька і резус-негативної матері плід резус-позитивний. Коли еритроцити цього плоду потрапляють і кров матері, то у неї в плазмі утворюється антірезусагглютінін, який, проходячи назад через плаценту в кров плоду, може викликати у нього гемоліз, недокрів’я і плід може загинути. В інших випадках при введенні еритроцитів крові резус-позитивного донора резус-негативному реципієнту останній може загинути внаслідок гемолізу навіть при відповідній (сумісної) групі крові донора.

Отже, груп крові кількасот, але практично достатньо враховувати тільки чотири групи.
Середні цифри приналежності крові людей до різних груп: I – 40%, II – 39%, III – 15%, VI – 6%. Та чи інша група не визначає характер і здібності людини.
Групи крові успадковуються. Якщо у батька і матері однакові групи, то у дитини буде та ж група, якщо у батька нульова, а у матері група А, то у дитини – нульова або А і т. д.

Посилання на основну публікацію