1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Біологія
  3. Африканські гілеї

Африканські гілеї

Африканські гілеї простягаються від берегів Гвінейської затоки до гір Камеруну. Переважають тут бобові (Fabaceae), стеркулієві (Sterculiaceae), тутові (Moraceae), молочайні (Euphorbiaceae), анонові (Аnnоnасеае). Африканські гілеї багаті ліанами й епіфітами. З ліан найпоширенішими є строфант (Strophantus), фізостигма (Physosti-gma), каучуконоси тощо. З рослин, що зростають в африканських гілеях, найбільше економічне значення мають пальма (Caryota), яку використовують для приготування вина і напою, еритрофлос (Ery-throflos) з родини бобових, в корі якої містяться глікозиди серцевої дії, кока (Coca) з родини Стеркулієві, листки якої використовують як збуджувальний засіб. У західних гілеях Африки росте олійна пальма (Elaeis guineensis). Це світлолюбне дерево, що зазвичай належить до складу вторинних фітоценозів, які розвиваються на місці випаленої гілеї. Економічне значення її надзвичайно важливе.

Різноманітний і багатий рослинний покрив вологих екваторіальних і тропічних лісів створює численні екологічні ніші та сховища для тваринного населення. Воно надзвичайно різноманітне і розташоване у всіх ярусах, зокрема у верхніх. Оптимальні температурні умови та висока зволоженість повітря і ґрунтів, наявність великої кількості зелених кормів зумовили те, що гілеї не мають собі рівних за фауністичним багатством і життєвими формами. Тут формуються складні як за просторовою структурою, так і за трофічними зв’язками насичені полідомінантні угруповання тварин. У всі сезони року умови середовища дають змогу тваринам розмножуватися, тому динаміка їхньої кількості не має різких піків та спадів.

У структурі зооценозів виділяють ґрунтовий, підстилковий і наземний яруси. До кожного деревного ярусу приурочені тваринні угруповання. Зокрема, в ґрунтово-підстилковому ярусі здебільшого живуть сапрофаги – споживачі відмерлої рослинної маси, у середньому і верхніх ярусах переважають фітофаги – споживачі живої рослинної маси (листя, кори, квітів, плодів). Зоофаги, тобто різноманітні хижаки, приурочені рівномірно до всіх висотних і глибинних ярусів.

Провідною групою сапрофагів є терміти, які будують гнізда як на ґрунті, так і на деревах. Проте (незалежно від розташування гнізд) кормом для них є ґрунт і підстилка, перетравлювати який їм допомагають одноклітинні джгутикові, розкладаючи їх на простіші вуглеводи – цукри. Без допомоги цих мікроорганізмів перетравити такий грубий корм терміти не можуть і гинуть. Це свідчить про те, що між термітами і джгутиковими наявні мутуалістичні зв’язки.

У тропічних лісах Південної Африки і в Австралії водяться гігантські ґрунтові дощові черви, які мають кількаметрову довжину. Це рідкісні тварини, які занесені до Міжнародної Червоної книги. В наземному ярусі чимало різних гадюк, які полюють на гризунів, земноводних і плазунів, а також дрібних копитних. Найбільша з них амазонська анаконда, яка може сягати 11-метрової довжини. Чимало є й деревних змій, а також хамелеонів, геконів, жаб та ігуан.

У наземному ярусі африканського дощового лісу водиться людиноподібна мавпа горила, яка харчується переважно бамбуковими пагонами, травами і плодами дерев. На деревах селяться і харчуються деревні мавпи – колобуси або гвереци, мартишки (Африка), великі мавпи-ревуни (Південна Америка), гібони та орангутанги (Південна Азія). На Мадагаскарі цю нішу займають лемури, а в Австралії, де немає мавп, деревні сумчасті тварини – кускуси і деревні кенгуру. До деревних фітофагів належать лінивці, які населяють ліси Центральної і Південної Америки.

Копитні в африканському тропічному лісі нечисленні. Серед них значними розмірами вирізняються кистовуха свиня, велика лісова свиня, антилопа-бонго, карликовий бегемот, оленьок. У Південній Америці водиться велика рослиноїдна тварина – рівнинний тапір. Тут трапляються білобородий пекар і дрібні шпицерогі олені-мазами. Поширені також великі гризуни капібара, паки й агуті.

Великі хижаки представлені кошачими: зокрема ягуар, оцелот і онцила – в Амазонії, леопард – в Африці і Південній Америці, димча-тий леопард – в Південній Азії. В тропіках Старого Світу численними є генети, мангусти і цівети з родини віверових.

Винятково різноманітними формами представлені птахи. У дощових лісах всіх континентів водяться птахи бороданчики (Capitoni-dae) – близькі до дятлів, а також сови. В африканській гілеї багато ту-рако (бананоїдів) та птахів-носорогів, в амазонській – туканів (Rham-phostidae), які своїми великими дзьобами нагадують птахів-носорогів, кракс, або шоломоносних курей (Cracidae), які влаштовують гнізда на деревах, гоацинів (Opisthocomidae), представлених єдиним видом. У дощових лісах Південної Азії і Північної Австралії широко поширені різноманітні голуби та папуги, дрібні, яскраво опірені нектарки і колібрі (Амазонія), а також щурки і трогони. На півночі Південної Америки в печерах гніздиться птах гуахар (Steatornis), який належить до родини дрімлюг (так званих жирних дрімлюг) і якого виловлюють заради жиру. У тропічних лісах немало справжніх птахів-хижаків, які полюють за великими гризунами, гадюками, мавпами. У лісах Амазоніт живе птах гарпія-мавпоїд, назва якого свідчить про його трофічну спеціалізацію.

Отже, тваринне населення вологих тропічних лісів дуже різноманітне, яке адаптувалося до екологічних умов довкілля й утворило складну систему з надзвичайно багатоманітними трофічними зв’язками.

Екосистеми вологих тропічних лісів у різних регіонах дуже подібні за структурою і найбагатші серед угруповань біосфери Землі. Незважаючи на значну різноманітність угруповань тропічного лісу, його біомаса в первинних лісостанах становить 350-700 т/га. Величини щорічної чистої продукції коливаються від 6 до 50 т/га, або від 1 до 10% біомаси.

Площа вологих тропічних лісів протягом ХХ ст. суттєво зменшилася. На зміну лісам формуються плантації шоколадного дерева, кокосової пальми, манго, гевеї та інших культур. Наприклад, афри- канські тропічні ліси нині займають не більше 40% їхньої колишньої площі. Знищення загрожує корінним лісам в басейні Амазонки, які називають “легенями планети”. Це може спричинити глобальні зміни в біосфері. У 2005 році захисники амазонських лісів приготували для чиновників – винуватців знищення лісів Бразилії спеціальний приз – золоту пилу, який вручатимуть публічно. Цим вони прагнуть привернути увагу світової спільноти до цієї невідкладної й надзвичайно гострої екологічної проблеми. Цей приклад вартий наслідування й українськими природоохоронними організаціями, зокрема щодо захисту карпатських лісів.

ПОДІЛИТИСЯ: