20 фактів про віруси

Віруси з’явилися на Землі набагато раніше людини і залишаться на нашій планеті навіть якщо людство зникне. Вони незримо, їх не можна почути або відчути, але це не означає, що їх немає.

Віруси живуть і всередині, і зовні нас. Про їх існування ми дізнаємося (якщо досліджувати віруси не наша робота) лише коли хворіємо. І ось тут виявляється, що ця дрібниця, яку навіть не можна побачити в звичайний мікроскоп, може бути дуже небезпечною. Віруси викликають величезний спектр захворювань від грипу і аденовірусної інфекції до СНІДу, гепатиту та геморагічної лихоманки. І якщо представники інших розділів біології в повсякденній роботі просто вивчають своїх «підопічних», то вірусологи і мікробіологи знаходяться на передньому краї боротьби за людські життя. Що ж таке віруси і чому вони такі небезпечні?

1. За однією з гіпотез, клітинна життя на Землі зародилося після того, як вірус прижився в бактерії, утворивши клітинне ядро. У всякому разі, віруси – дуже древні створення.

2. Віруси дуже легко сплутати з бактеріями. В принципі, на побутовому рівні особливої ​​різниці і немає. І з тими, і з іншими ми стикаємося, коли хворіємо. Ні віруси, ні бактерії не видно неозброєним оком. Але з точки зору науки, відмінності між вірусами і бактеріями дуже великі. Бактерія – самостійний організм, хоч і складається найчастіше з однієї клітини. Вірус ж навіть до клітини не дотягує – це просто набір молекул в оболонці. Бактерії завдають шкоди побічно, в процесі існування, а для вірусів пожирання зараженого організму – єдиний спосіб життя і розмноження.

3. Вчені досі сперечаються, чи можна вважати віруси повноцінними живими організмами. До попадання в живі клітини вони настільки ж мертві, як каміння. З іншого боку, у них є спадковість. Характерні назви науково-популярних книг про віруси: «Роздуми і суперечки про віруси» або «Вірус – друг чи ворог?»

4. Віруси були відкриті приблизно так само, як планета Плутон: на кінчику пера. Російський учений Дмитро Івановський, досліджуючи захворювання тютюну, намагався відфільтрувати патогенні бактерії, але це йому не вдалося. При мікроскопічному дослідженні вчений побачив кристали, які хвороботворними бактеріями явно не були (це були скупчення вірусів, пізніше їх назвали в честь Іванівського). Хвороботворні агенти гинули при нагріванні. Іванівський прийшов до логічного висновку: хвороба викликає живий організм, невидимий в звичайний світловий мікроскоп. А кристали зуміли виділити лише в 1935 році. Американець Уенделл Стенлі в 1946 році отримав за них Нобелівську премію.

5. Колезі Стенлі американцеві Френсісу Роуса Нобелівську премію довелося чекати ще довше. Вірусну природу раку Роус відкрив в 1911 році, а премію отримав тільки в 1966, та й то разом з яка не мала ніякого відношення до його робіт Чарльзом Хаггінс.

6. Слово «вірус» (латинське «отрута») ввели в науковий обіг ще в 18-му столітті. Вже тоді вчені інтуїтивно здогадувалися, що існують мікроорганізми, дія яких можна порівняти з дією отрут. Голландець Мартін Бійерінк, проводячи досліди, схожі з дослідами Іванівського, назвав невидимі хвороботворні агенти «вірусами».

7. Вперше побачили віруси лише після появи електронних мікроскопів в середині 20-го століття. Почався розквіт вірусології. Віруси відкривали тисячами. Була описана структура вірусу і принцип його розмноження. На сьогоднішній день відкрито більше 6 000 вірусів. Швидше за все, це дуже мала їх частина – зусилля вчених концентруються на хвороботворних віруси людини і домашніх тварин, а віруси існують всюди.

8. Будь-який вірус складається з двох або трьох частин: молекул РНК або ДНК, і однієї або двох оболонок.

9. Мікробіологи ділять віруси по формі на чотири види, проте розподіл це чисто зовнішнє – воно дозволяє класифікувати віруси як спіральні, довгасті і т. П. Також віруси длят на містять РНК (переважна більшість) і ДНК. Всього виділяють сім типів вірусів.

10. Приблизно 40% людської ДНК можуть становити залишки вірусів, що прижилися в людині за багато поколінь. У клітинах людського тіла також є освіти, функції яких встановити не вдається. Вони також можуть бути прижилися вірусами.

11. Живуть і розмножуються віруси виключно в живих клітинах. Спроби завести їх, як бактерії, в поживних бульйонах зазнали краху. Та й щодо живих клітин віруси дуже перебірливі – навіть в межах одного організму вони можуть жити строго в певних клітинах.

12. Віруси потрапляють в клітину або руйнуючи її стінку, або вводячи РНК крізь мембрану, або даючи клітці поглинути себе. Потім запускається процес копіювання РНК і вірус починає розмноження. Частина вірусів, і в тому числі ВІЛ, вибирається з зараженої клітини, не пошкоджуючи її.

13. Майже всі важкі вірусні захворювання людини передаються повітряно-крапельним шляхом. Виняток становлять ВІЛ, гепатити і герпес.

14. Віруси можуть бути і корисними. Коли в Австралії кролики стали національним лихом, загрозливим всьому сільському господарству, саме спеціальний вірус допоміг впоратися з вухатим навалою. Вірус занесли в місця скупчення комарів – для них він виявився нешкідливий, а ті заразили вірусом кроликів.

15. На американському континенті за допомогою спеціально виведених вірусів успішно борються зі шкідниками рослин. Нешкідливі для людини, рослин і тварин віруси розпилюють як вручну, так і з літаків.

16. Назва популярного антивірусного препарату Інтерферон походить від слова «інтерференція». Так назвали взаємний вплив вірусів, що знаходяться в одній клітці. Виявилося, що два вірусу в одній клітці – це не завжди погано. Віруси можуть пригнічувати один одного. А інтерферон – це білок, здатний відрізняти «поганий» вірус від нешкідливого і діяти тільки на нього.

17. Ще в 2002 році був отриманий перший штучний вірус. Крім того, понад 2 000 природних вірусів повністю розшифровані і вчені можуть відтворити їх в лабораторних умовах. Це відкриває широкі можливості як для отримання нових лікарських препаратів і розробки нових методів лікування, так і для створення дуже ефективного біологічної зброї. Спалах банальної і, як оголошувалося, давно переможеною віспи в сучасному світі здатна вбити мільйони людей через відсутність імунітету.

18. Якщо оцінити смертність від вірусних захворювань в історичній перспективі, середньовічне визначення вірусних захворювань як бича Божого стає зрозумілим. Віспа, чума і тиф регулярно уполовінівалі населення Європи, знищуючи цілі міста. Американських індіанців винищили НЕ загони регулярної армії і не браві ковбої з кольтами в руках. Дві третини індіанців померли від віспи, якою щеплені цивілізовані європейці заражали продаються червоношкірим товари. На початку 20-го століття від грипу померли від 3 до 5% жителів планети. Епідемія СНІДу розгортається, незважаючи на всі зусилля медиків, на наших очах.

19. На сьогоднішній день найбільшу небезпеку становлять філовірусів. Ця група вірусів виявлена ​​в країнах екваторіальної і південної Африки після ряду спалахів геморагічних лихоманок – захворювань, в ході яких у людини швидко настає зневоднення або кровотечі. Перші спалахи були зафіксовані в 1970-х роках. Середня летальність при геморагічних лихоманки становить 50%.

20. Віруси – благодатна тема для письменників і кінематографістів. Сюжет про те, як спалах невідомого вірусного захворювання знищує масу людей, обігравали Стівен Кінг і Майкл Крайтон, Кір Буличов і Джек Лондон, Ден Браун і Річард Метісон. Рахунок фільмів та серіалів на ту ж тему йде на десятки.

Посилання на основну публікацію