✅Особливості навколишнього світу і природи тундри

Область, що займає 1/5 території суші – це тундра. Почавши формуватися близько 10 тис. років тому, вона вважається наймолодшою природною зоною. Це один з найбільш суворих регіонів Землі. Сформована в умовах дефіциту сонця і вічної мерзлоти екосистема території має ряд особливостей, що відрізняють її від прикордонних арктичних пустель і тайгових лісів.

Географічне положення

Територія розташована переважно за Полярним колом, в субарктичному поясі. Її загальна площа становить близько 3 млн кв. км.

Термін “тундра «походить від фінського слова» tunturi«, що в перекладі означає»безлісна гора”. Вона охоплює полярні регіони Євразії та Північної Америки, простягаючись вглиб узбереж північних морів на 300-500 км.

У Росії тундра займає 13% площі. Зокрема:

  • Кольський півострів;
  • Камчатка;
  • Північний Урал;
  • Східний Сибір;
  • острів Врангеля;
  • Новосибірські о-ви;
  • Острів Вайгач.

У США природна зона припадає на більшу частину півострова Аляска. Також вона охоплює землі Ісландії, південь Гренландії і північні околиці Канади. Іноді це поняття застосовують до аналогічних зон Антарктиди в Південній півкулі, виділяючи антарктичну тундру (територія Південних Сандвічевих островів, Південна Георгія, частина крижаного континенту).

Класифікація тундри

Виділяють три основних типи тундри. Для кожного характерні свої умови. Це:

  • арктична тундра – охоплює територію Північної півкулі і ділиться на арктичну, середню, Південну (лісотундра);
  • Альпійська – характеризує висотну зональність в горах і застосовується для опису гірських екосистем;
  • антарктична – вживається для опису природної зони в Антарктиді і Південній півкулі.

Арктична тундра – це рівнинна болотиста територія, що облямовує береги північних морів. З рослинності в ній переважають мохи та лишайники, чагарники відсутні. Середня (субарктична) тундра займає більш південні регіони, де влітку повітря змінюється вітрами помірного пояса. Через більш довгого дня рослини тут встигають прорости до дрібних чагарників.

Лісотундра оперізує межі тундри і тайги. Тут значно тепліше, ніж в арктичній і субарктичній тундрі. У деяких районах середня температура перевищує + 15°С. на землях зустрічаються рідкісні низькорослі дерева — карликові берези, кущисті верби, вільхи, модрини. Ягель росте значно швидше, флора і фауна більш різноманітна.

Кліматичні умови, особливості та рельєф

Субарктичний клімат, властивий зоні, відрізняється коротким літом і довгою суворою зимою (триває 8-10 місяців). Середня температура влітку становить + 5-10°С, взимку — 10-30°С, іноді морози досягають -50°С.

Це Регіон полярних днів і ночей, вічної мерзлоти і унікального природного явища — Північного Сяйва, коли в небі з’являються переливаються вогники і смуги. На території тундри протягом усього року дмуть сильні вітри мусонного характеру, взимку вони віють з боку материка, влітку-з Північного Льодовитого океану. Наскрізь промерзла земля відтає тільки влітку на кілька десятків сантиметрів (до 0,5 м.). Опадів тут випадає мало – приблизно 200-300 мм на рік, але через низькі температури вони не встигають випаровуватися, тому грунт тут завжди перезволожена і заболочена.

Ґрунт – тундро-глеевий і торф’янистий, іноді кам’янистий (гірські райони Східного Сибіру, Північного Уралу, М Хібін на Кольському п-ві). Сильні вітри роблять його ще менш родючим, видуваючи і так невеликий шар гумусу – основного органічної речовини, що відповідає за врожайність рослин.

Сніг покриває землю з жовтня по червень, піднімаючись на 50-70 см в європейській частині і на 20-40 см в Канаді та Східному Сибіру. Взимку часто кружляють бурани і хуртовини. Найбільш висока вологість спостерігається в Південній тундрі (Мурманське узбережжя), де понад 50% території складають болота або заболочені ґрунти.

Рельєф в тундрі виглядає переважно рівнинним, в альпійській (гірській) — гірсько-рівнинним. Особливість – невеликі пагорби, або горби обдимання (Пінго), що виникли під час видавлювання ґрунту водою при її замерзанні.

Рослинний світ

Оскільки літо в тундрі занадто холодне і коротке, а ґрунти бідні, лісів в природній зоні немає, та й сам рослинний світ досить мізерний. Переважно він представлений мохами, лишайниками і карликовими деревами (береза, верба).

Щоб вижити в суворих кліматичних умовах, рослини намагаються якомога ближче притискатися до землі і ховатися під снігом, утворюючи своєрідні рослинні подушки. Коріння у них теж розташовуються у верхніх частинах ґрунту, оскільки нездатні проникнути в зону вічної мерзлоти.

Найважливішим рослиною і ланкою в схемі ланцюга харчування в тундрі є ягель, або «оленячий мох». У зимовий період він служить основним джерелом їжі для північних оленів та інших тварин. Оскільки ягель росте дуже повільно (близько 3-5 мм за рік), олені змушені постійно кочувати від одного пасовища до іншого, долаючи великі відстані. Крім своїх поживних властивостей, він має ще бактерицидну дію. Також в тундрі багато ягідних чагарників:

  • лохина;
  • морошка;
  • чорниця;
  • мамура;
  • брусниця;
  • журавлина.

На заболочених ділянках можна побачити осоку.

Влітку тундра перетворюється в квітучий килим з полярних маків та інших рослин, що поспішають швидше зацвісти і утворити плоди з насінням. Багато з них не встигають дозріти вчасно і зимують під снігом, повністю дозріваючи лише до наступного літа.

Представники фауни

Тварини тундри пристосовані до місцевого клімату. Вони мають значну жировий прошарок і густе хутро, багато звірів і птахів змінюють забарвлення з літньою (бурою) на зимову (білу), що дозволяє їм маскуватися під навколишнє середовище. У песців і зайців взимку на лапах виростає густе хутро, зігріваючий і тримає їх на снігу. Полярні сови здатні бачити не тільки вночі, але і вдень, що відрізняє їх від інших «одноплемінників».

Типові мешканці тундри:

  • північні олені;
  • снігові барани (товстороги);
  • лемінг;
  • горностай;
  • росомаха;
  • песець;
  • вівцебик;
  • полярні вовки;
  • лось;
  • зайці-біляки.

Іноді в тундрі можна зустріти білого або бурого ведмедя.

Пернатий світ представлений білою куріпкою, полярною совою, Гагою, крачками, сапсанами, тундровими лебедями, опівнічками, лапландськими подорожниками, червонозобими ковзанами і зуйками, а також численними качками і куликами, що прилітають сюди на літо.

Схема ланцюга харчування в тундрі

В озерах і річках водиться багато промислової риби сімейства лососевих — омуль, нельма, європейський і сибірський харіус, арктичний Голець, сьомга, кумжа, в приморських регіонах зустрічаються тюлені, моржі, кити. Плазуни і амфібії в тундрі практично відсутні через низькі температури. Хоча деякі види пристосувалися і до її погодних умов. Зокрема, мова йде про ламку веретенице (безнога ящірка, зовні нагадує собою змію), живородної ящірки, звичайної гадюці, сибірському углозубу (вид тритона) і загостреної жабі.

У теплу пору року над болотами і водоймами рояться зграї комарів і різних мошок. Разом Рослини, Тварини, Риби і птахи утворюють складну схему харчування в тундрі — харчовий ланцюжок.

Ресурси, населення та види діяльності

У тундрі виявлені значні запаси вуглеводів – нафти і газу, а також металевих руд. Жива природа також являє собою велику промислову і біологічну цінність.

З давніх-давен тундру населяють такі корінні народи, як саами і ненці, традиційно займаються оленярством, рибальством і полюванням на хутрового звіра.

Малюнок повідомлення про тундру

Через промислову діяльність людини (забруднення ґрунту та води нафтою) тендітна екосистема може порушитися, і багато видів тварин зникнуть.

Тундру можна охарактеризувати як сувору кліматичну природну зону з низькою температурою і карликовою рослинністю. Мешканці пристосовані до її умов завдяки теплому хутру, жировому прошарку і особливостям будови тіла. Тундра утримує в ґрунті значні обсяги вуглецю, а також багата мінеральними і біологічними ресурсами, збереження яких — одне із завдань сучасного людства.

Посилання на основну публікацію