Засновники сучасної космології

Сучасна теорія гравітації (загальна теорія відносності, скорочено ЗТВ) була створена Альбертом Ейнштейном (1879-1955) в 1915 році. Відповідно до цієї теорії, під впливом маси і енергії тіл простір (точніше кажучи, простір-час) викривляється, що, в свою чергу, призводить до викривлення траєкторій тіл, що і сприймається нами як прояв тяжіння. Відразу ж після виникнення ОТО її творець спробував застосувати її до Всесвіту в цілому, але ця спроба виявилася невдалою. Правильна релятивістська космологічна теорія була побудована петроградським математиком Олександром Олександровичем Фрідманом (рис. 4.1.1) в 1922-1924 рр.

Вирішивши рівняння ейнштейнівській теорії гравітації з урахуванням космологічного принципу, Фрідман показав, що Всесвіт не може бути незмінною, в залежності від початкових умов вона повинна або розширюватися, або стискатися. Він же вперше дав правильну по порядку величини оцінку віку Всесвіту. Уже саме по собі рішення рівнянь ЗТВ було величезним успіхом російського вченого, оскільки в ті роки це була найскладніша фізична теорія (її розуміли тільки кілька десятків людей у ​​світі). Але найважливішим було те, що при застосування фізичної теорії до такого об’єкта, як Всесвіт у цілому виникали додаткові труднощі, зумовлені парадоксальністю самого предмета дослідження (не тільки Ейнштейну, але й іншим провідним математикам і фізикам до Фрідмана не вдалося побудувати правильну космологічну теорію на основі ЗТВ). Нарешті, вражаючим досягненням російського вченого було те, що він вперше за останні дві тисячі років відкинув догму про незмінність Всесвіту, з античних часів володіла умами дослідників. Висновок Фрідмана був настільки незвичайний, що сам Ейнштейн спочатку не погодився з ним і заявив, що знайшов у його викладках помилку. Однак через якийсь час Ейнштейн зрозумів, що помилявся сам, і через друк визнав правоту російського математика.

У 1927 р до тих же висновків, що і Фрідман, прийшов бельгійський вчений (і заодно католицький абат) Жорж Леметр (1894-1966). Леметр приділяв велику увагу cопоставленію теорії і спостережень, вперше вказавши, що розширення Всесвіту можна спостерігати за допомогою червоного зсуву в спектрах галактик. Таким чином, розширення Всесвіту, відкрите Хабблом, було передбачено теоретично, на основі ОТО, спочатку Фрідманом і трохи пізніше Леметром. Це був один з найблискучіших прикладів пророкувань в історії науки. На жаль, Олександр Фрідман не дожив до відкриття закону Хаббла, він помер у самому розквіті сил в 1925 році. Вже після відкриття Хаббла було показано, що нестаціонарність Всесвіту фактично випливає вже з закону всесвітнього тяжіння (відкритого Ісааком Ньютоном ще наприкінці XVII ст.), Точніше, з самого загального властивості гравітації, що полягає в тому, що ця сила тільки притягує, але не відштовхує тіла.

Посилання на основну публікацію