Супутник планети Земля: Місяць

Місяць
У нашої планети, на відміну від багатьох інших, є тільки один природний супутник, який можна спостерігати ночами на небосхилі – це, звичайно, Місяць. Якщо не брати до уваги Сонце, то саме цей об’єкт є найяскравішим, який можна спостерігати із Землі.

Серед інших супутників планет, супутник планети Земля займає п’яте місце за своєю величиною. На ньому немає ні атмосфери, ні озер і річок. День і ніч змінюють один одного тут з періодичністю в два тижні, при цьому можна спостерігати перепад температури рівний в триста градусів. І вона завжди повернена до нас тільки однією своєю стороною, залишаючи в загадках свою темну зворотний бік. Цей блідо-блакитний об’єкт нічного неба – Місяць.

Поверхня Місяця
Поверхня Місяця
Місячна поверхня покрита шаром реголіту (пісочної пилу чорного кольору), який досягає на різних ділянках товщини від декількох метрів до декількох їх десятків. Місячний пісок реголіт виникає від постійного падіння метеоритів і дроблення в стані вакууму, що не захищеного під впливом космічних променів.

Поверхня Місяця нерівна з безліччю кратерів різного розміру. На Місяці є як рівнини, так і цілі гори, збудовані в ланцюжок, висота гір до 6 кілометрів. є припущення, що більше 900 мільйонів років тому на Місяці відбувалася вулканічна активність, про це говорять знайдені частинки грунту, утворення яких могло бути в слідстві вивержень.

Сама по собі поверхню на Місяці дуже темна, незважаючи на те, що в місячну ніч ми добре бачимо Місяць на нічному небі. Місячна поверхня відбиває трохи більше семи відсотків сонячних променів. Навіть із Землі можна спостерігати плями на її поверхні, які за стародавнім помилкових суджень, зберегли за собою назву “море”.

Місяць і планета Земля
Вид з Місяця на Землю
Місяць завжди звернена до планети Земля однією стороною. На цій видимої із Землі стороні більшу частину займають рівнинні простори, які називають моря. Моря на Місяці займають близько шістнадцяти відсотків загальної площі і являють собою гігантські кратери, які з’явилися після зіткнення з іншими космічними тілами. Інша прихована від Землі бік Місяця майже повністю поцяткована гірськими ланцюгами і кратерами від невеликих до величезних розмірів.

Вплив самого близького до нас космічного об’єкта Місяця поширюється і на Землю. Так, типовим прикладом служать припливи і відливи морів, які виникають через гравітаційного тяжіння супутника.

Походження Місяця
За різними дослідженнями між Місяцем і Землею є багато відмінностей, в першу чергу в хімічному складі: на Місяці практично немає води, відносно невелике вміст летких елементів, невелика щільність у порівнянні з Землею і маленьке ядро ​​із заліза і нікелю.

Проте радіометричний аналіз, за ​​яким визначають вік небесних об’єктів якщо в складі є радіоактивний ізотоп, показав, що вік Місяця такий же, як і у Землі 4,5 мільярда років. Співвідношення стабільних ізотопів кисню у двох небесних об’єктів збігається, при тому, що у всіх вивчених метеоритів такі співвідношення мають сильні відмінності. Це говорить про те, що і Місяць і Земля в далекому минулому утворилися з однієї речовини, що знаходиться на однаковій відстані від Сонця в до-планетному хмарі.

Виходячи із загального віку, поєднання схожих властивостей при сильному розходженні між двома близькими об’єктами Сонячної системи висувається 3 гіпотези походження Місяця:

1. Освіта і Землі і Місяця з одного до-планетного хмари

2. Захоплення гравітацією Землі вже сформований об’єкт Місяць

3. Освіта Місяця в слідстві зіткнення із Землею великого космічного об’єкта за розмірами порівнянного з планетою Марс.

Вивчення Місяця
Вивченням блідо-блакитного супутника Землі Місяця займалися ще з глибокої давнини. Наприклад, серед греків особливо відомі роздуми Архімеда з її приводу. Детально ж описав Місяць з її характеристиками і можливими властивостями Галілей. Він побачив на поверхні Місяця рівнини схожі на “моря”, гори і кратери. А в 1651 році італійський астроном Джованні Річчолі створив карту Місяця, де докладно розписав місячний ландшафт видимої з Землі поверхні і ввів позначення для багатьох частинах рельєфу Місяця.

Вивчення Місяця
У XX столітті інтерес до Місяця зріс за допомогою нових технологічних можливостей для дослідження супутника Землі. Так 3 лютого 1966 на поверхню Місяця вперше здійснив м’яку посадку радянський апарат Луна-9. Наступний апарат Луна-10 став першим штучним супутником Місяця, а через зовсім небагато часу 21 липня 1969 на Місяці уперше побувала людина. Настала черга багатьох відкриттів у галузі Селенографіі і селенології, які скоїли радянські вчені і їх американські колеги з NASA. Потім до кінця XX століття інтерес до Місяця плавно вщух.

Цікаві факти
Колонізація на Місяці
Багато письменників і фантасти нарівні з планетою Марс, розглядають Місяць, як об’єкт для майбутньої колонізації людиною. Незважаючи на те, що це більше схоже на вигадку, американське агентство NASA всерйоз задумалася над цим питанням, поставивши завдання розробити програму “Сузір’я” з переселення людей на Місячну поверхню з будівництвом справжньою космічною бази на Місяці і розробки “межземле-місячних” космічних перельотів. Однак, ця програма була припинена за рішенням президента США Барака Обами з-за високого фінансування.

Роботи-аватари на Місяці
Тим не менш, в 2011 році NASA знову запропонувала нову програму, цього разу під назвою “Аватари” по якій вимагалося розробити і виготовити на Землі роботів-аватарів, які потім будуть доставлені на супутник Землі Місяць з метою подальшої імітації проживання в місячних умовах людини з ефектом телеприсутності. Тобто управляти аватаром-роботом буде з Землі людина, повністю одягнувшись в костюм, який буде імітувати його присутність на Луне як робота-аватара, що знаходиться в реальних умовах на місячній поверхні.

Ілюзія великий Місяця
Коли Місяць знаходиться низько над горизонтом Землі, виникає ілюзія, що її розміри більше, ніж є насправді. При цьому реальний кутовий розмір Місяця не змінюється, навіть, навпаки, чим ближче вона до обрію, тим кутовий розмір трохи зменшується. На жаль, такий ефект важко пояснимо і швидше відноситься до помилки зорового сприйняття.

Чому собаки гавкають на Місяць?
Однозначного пояснення цьому явищу немає, але швидше за все, на думку деяких вчених грає страх тварини перед ефектом, схожим з Сонячним затемненням від якого у багатьох тварин з’являється страх. Зір собак і вовків дуже слабке і Місяць в безхмарну ніч вони сприймають, як Сонце, плутаючи ніч з днем. Слабкий місячне світло і сама місяць сприймається ними, як тьмяне Сонце і тому, побачивши Місяць, вони поводяться також, як і при Сонячному затемненні, виють і гавкають.

Місячний капіталізм
У казковому романі Миколи Носова “Незнайко на Місяці” Місяць представляє собою супутник, можливо, штучного походження, де всередині виявляється ціле місто – оплот сучасного капіталістичного ладу. Що цікаво, дитячий розповідь не скільки здається фантастичним, скільки соціально-політичним не втрачає актуальності і в сучасний час, цікавий і дитині і дорослому.

Посилання на основну публікацію