Споживацьке ставлення до природи сучасної людини

Людина обдарований якостями, які різко виділяють його серед живої природи. Одне з них – він наділений розумом і завдяки йому багато чого досяг. Це породило у людей уявлення про власному всемогутності. Наші сучасники продовжують підкоряти природу своїм потребам. Небагато готові обмежитися тим, що «необхідно і достатньо», і думати про глобальні наслідки своїх дій.
Чисельність людства зростає. Воно вимагає все нових і нових ресурсів. Де їх взяти? Тільки у Природи, більше ніде. Але у неї-то вони небезмежні. І тоді хтось говорить, наприклад:

Випалювання або вирубки лісів – звичайна справа в Азії, Африці, Латинській Америці. Ліси, як правило, замінюються сільгоспугіддями – пасовищами, плантаціями бавовнику, олійної пальми, бананів і т.п. Але ж людині потрібні не тільки їжа і одяг, але й оптимальна для дихання атмосфера, м’який клімат, чиста вода – те, що якраз і забезпечують великі ліси.
Результат масового зведення лісів – глобальне потепління, змивши дощами родючого шару грунту. Клімат стає сухішим, падає рівень підземних вод, міліють водойми. Приміром, через вирубку 90% природних лісів колись квітучий Мадагаскар стрімко опустинівается і вже не в змозі забезпечити себе ні продовольством, ні прісною водою.

Фауна на прицілі
Здавалося б, одомашнення тварин і рослин, повинна стримати апетити людей в експлуатації дикої природи. Але в уяві багатьох її ресурси як і раніше нічийні і невичерпні, а егоїзм людини не дозволяє йому відмовитися від прибутку і задоволень.

У 1986 р Міжнародний китобійний комітет ввів заборону на комерційний промисел китів. Акцію підтримала більшість країн, які її вели. Японія ж оголосила, що продовжить відстріл «з науковими цілями». За минулі з тих пір роки японські китобої добули 10000 китів, у тому числі кілька тисяч малих полосатиків – виду, включеного до Червоної книги.

У 2014 р Міжнародний суд ООН визнав японську програму видобутку китів ненауковою і заборонив Японії їх видобуток. Нагадаємо – мова йде про країну, яка аж ніяк не голодує. Країні, наука і технології якої цілком можуть знайти заміну китовому жиру та іншим продуктам промислу.

З однією лише Кенії для примхливих модниць контрабандисти вивозять щорічно 50000 хутрових шкур хижаків (пантер, гепардів і т.п.). Браконьєри вирізують бивні вбитих ними слонів і роги носорогів і в джунглях туші в кілька тонн вагою. У Франції щосили йде полювання на журавлів, лебедів, лелек, охоронюваних рожевих фламінго.

Якщо людина не здатна відмовитися від вбивства тварин заради свого задоволення, важко очікувати, що він зробить це на шкоду власним доходам. На жаль, крім розумності, люди наділені ще й легковажністю і жадібністю.
Знаєте, яке найбільше в світі споруда, створене цивілізацією? Нью-Йоркська звалище! Особливо, вона була проблемою на початку 70-х. У 2001 році звалище закрили, але тут же створили на її місці новий звалищний полігон, де щодня скидається 13000 тонн сміття.

З давніх-давен людина всі відходи своєї діяльності залишав природі. А вже вона їх зберігала, транспортувала, знешкоджували і розкладала. Але обсяг і характер відходів сучасного суспільства вже стає природі не під силу. Через маси відходів в 1969 р загорілася річка в США, в 2014 р – у Китаї. Величезні острова з мільйонів тонн пластику та іншого сміття дрейфують в океанах.
Пестициди та радіоактивні відходи, цілі хмари газів, викинутих промисловістю і транспортом – люди впевнений, що природа все прийме і все якось владнається. Короткозоре споживацтво обертається погіршенням якості життя.

Людина звик дивитися на природу як на універсальну комору і звалище. Йому не спадає на думку, що він в цій же природі і живе і що вона, власне, його будинок. Будь-який будинок чимало дає мешканцям, але він вимагає ще й підтримки та турботи. Інакше він стає малопридатним для житла. Хіба хтось хоче жити на покинутому складі або на звалищі?

Посилання на основну публікацію