Сонячний вітер

Сонячний вітер являє собою відносно постійний потік частинок, які вириваються з надр Сонця в його атмосферу і викидаються в міжзоряний простір. Такими частинками є електрони, протони, нейтрино, альфа-частинки і ядра атомів. Потік несе частки таких хімічних елементів як нікель, залізо, кальцій, кремній, сірки і хром.

Потік частинок виривається з ядерної частини Сонця проходить крізь дірки в сонячній короні і проривається в міжзоряний простір. Потік викидається під впливом сильного магнітного поля. По мірі віддалення від Сонця швидкість сонячного вітру зростає. Біля Землі ця швидкість може досягати 400-500 м/с.

Частинки рухаються по певній траєкторії, яка обумовлюється тим, що Сонце обертається навколо своєї осі. В результаті в потоці частинок виникають завихрення. За науковими даними поблизу Венери швидкість сонячного вітру становить 800 м/с, а концентрація частинок в потоці 5,4 іона на 1 см3. Іонна температура потоку 160 000 Кельвінів, напруженість магнітного поля 6∙10-5 ерстед. Сонячний вітер йде далеко за межі сонячної системи.

При посиленні сонячного вітру прийнято говорити про магнітні бурі. Магнітна буря – це сильний викид частинок Сонцем.

Крім видимих світлових хвиль Сонце випромінює невидимі радіохвилі, які також прориваються в міжзоряний простір. Іноді потік радіації також називають компонентою сонячного вітру.

Посилання на основну публікацію