Розділи астрономії

Практична астрономія складається з методів знаходження місця розташування небесних тіл на небесній сфері і, як наслідок розташування спостерігача на поверхні планети. Також практична астрономія вивчає теорію спостережних астрономічних приладів і методи обліку похибки приладів і людського фактора.

Сферична астрономія займається розробкою математичних методів при дослідженні відомого місця розташування і руху, небесних світил. Крім того, сферична астрономія використовується для обчислення точного часу, географічних координат, навігації і т. Д.

Астрометрія (деякі об’єднують в це поняття практичну і сферичну астрономію) займається формуванням інерційних систем координат за допомогою створення каталогів для найбільш точного визначення положення зірок і основних астрономічних постійних. Астрометрія важлива при дослідженні руху небесних тіл і обертання Землі.

Небесна сфера – зображення неба як великого, порожнього, коїть обороти глобуса, у якого в центрі знаходиться Земля, а на внутрішній поверхні розташовуються небесні об’єкти.

Небесна механіка займається вивченням руху тіл в Сонячній системі під впливом їх взаємного тяжіння, використовуючи отримані дані для визначення орбіт планет, комет, штучних супутників Землі, Місяця і Сонця (так звана астродинаміка), передбачення положення цих об’єктів на небі і визначення форми і маси небесних тел.

Астрофізика, використовуючи досягнення фізики (як експериментальної, так і теоретичної), осягає внутрішню будову, фізичні властивості, хімічний склад, стан атмосфер і т. Д. Зірок і планет.

Також астрофізика досліджує матерію в міжзоряному просторі і джерела сонячної і зоряної енергії. Астрофізика складається з розділів.

Практична астрофізика займається техніками і методами всіляких астрофізичних спостережень і теорії спостережних інструментів.

Теоретична астрофізика вивчає внутрішню структуру небесних тіл і джерела їх енергії, будова і склад атмосфер зірок і планет, розвиток зірок, а також особливості міжзоряного середовища.

Позагалактична астрономія – розділ астрономії, який вивчає небесні тіла, а також їх системи, що знаходяться за межами нашої Галактики. Отримані результати досліджень позагалактичної астрономії є головним наглядовою матеріалом для космології.

Позагалактична астрономія зустрічається з новими невідомими явищами, а може бути, навіть з новими законами природи при вивченні прояви природи в дуже великих масштабах. Позагалактична астрономія виконує ряд завдань: фотографічне вивчення форми та виду галактик, класифікацію галактик, вимірювання зоряної величини і кольору галактик, як в цілому, так і окремих їх ділянок, дослідження закономірностей будови галактик, а також закономірності скупчення галактик. В галактиках, які знаходяться близько до нас, вивчають число і розподіл різних об’єктів, у яких є різна світність. При використанні спектрального аналізу досліджуються швидкості руху і закони обертання галактик, в результаті чого з’являється можливість визначення їх маси. За допомогою позагалактичної астрономії ми можемо вивчати і порівнювати хімічний склад зірок, які входять до галактики. Під час фотографування галактик використовуються електронні підсилювачі яскравості, які скорочують час експонування і дозволяють фотографувати вельми слабкі об’єкти.

Радіоастрономія займається вивченням радіовипромінювання небесних тіл і міжзоряної матерії, використовуючи радіолокаційні технології при дослідженні метеорів і сусідів Землі.

Зоряна астрономія – наука, яка вивчає структуру і склад всієї відомої нам частини Всесвіту. У зоряної астрономії вживають результати дослідження всіх областей астрономії.

Рентгенівська астрономія займається дослідженням електромагнітного випромінювання об’єктів, довжини хвиль, які знаходяться в діапазоні від 0,1 до 200 кеВ. Атмосфера Землі поглинає все шкідливе рентгенівське випромінювання, що йде до нас з космосу, тому спостереження в рентгенівському діапазоні можливо тільки за межами земної атмосфери. Перше рентгенівське випромінювання було встановлено в 1962 р при спробі зафіксувати рентгенівське випромінювання з поверхні Місяця.

Космогонія вивчає походження і формування небесних тіл (зірок, планет, а також зоряних систем). Космогонія працює з матеріалом, зібраним астрономами різних спеціальностей, а також з відкриттями теоретичної фізики.

Космологія – наука, що вивчає Всесвіт як щось ціле і неподільне, а Метагалактику як частина нескінченного Всесвіту.

Нейтринна астрономія – розділ астрономії, який заснований на методах детектування (реєстрації) космічних нейтрино.

Нейтрино серед усіх відомих людству елементарних частинок найбільш слабке взаємодіє з речовиною. Наприклад, при значеннях енергіях нейтрино не більше 1 МеВ Земля і майже всі зірки для них прозорі, тобто нейтрино проходить через Землю не вступаючи у взаємодію з жодною часткою і лише при енергіях вище 1 ТеВ (1012 еВ) нейтрино починає взаємодіяти при проходженні крізь землю.

Величина вільного пробігу нейтрино в речовині залежить від щільності речовини, т. Е. Чим менше щільність речовини, тим більше величина вільного пробігу. Число частинок в 1 см3 (n): вимірюється в см2, називається перетином взаємодії нейтрино з речовиною.

Якщо на детектор, який містить N частинок, падає потік нейтрино, то число взаємодій в детекторі, що відбуваються за 1 с, дорівнює добутку потоку нейтрино на число часток. Нейтринні перетину дуже швидко ростуть з енергією: наприклад, при малих енергіях (<1 МеВ) як квадрат енергії нейтрино, при великих (> 1ГеВ) як перша ступінь енергії. Внаслідок цього в залежності від енергії число взаємодій для космічних нейтрино змінюється в досить широких межах – від 10-44 см2 до 10-34 см2. Тобто, можливості нейтрино різні в різноманітних енергетичних діапазонах.

Методи реєстрації сонячних нейтрино однакові: створюється великий детектор, що містить речовину мішені (хлор, галій, літій та ін.), І поміщається під землю для захисту від фону космічних променів.

Існують хлор-аргоновий (розроблений в 1946 р), галій-германієвого метод (розроблений в 1964 р) і літій-берилієвий методи.

На сьогоднішній день працюють два нейтрино детектора. Один з них знаходиться в Баксанській нейтринної обсерваторії, інший детектор – в соляній шахті в Артемівську на глибині 600 м. Головне при таких спостереженнях – це частота, з якою відбуваються спалахи наднових зірок, які відбуваються десь раз в 10-30 років.

Часто астрономію плутають з астрологією, так званої лженаукою, за допомогою якої нібито можна дізнатися долю людини шляхом визначення розташуванні зірок на небі. Астрологія широко поширилася в середні віки, отримавши велику підтримку з боку церкви. Астрологія успішно існує й донині, отримавши велике поширення в ЗМІ.

Посилання на основну публікацію