Повідомлення на тему “Планета Плутон”

Плутон – карликова планета в складі нашої Сонячної системи. Ще в XIX столітті вчені припускали наявність дев’ятої планети в системі. Відкрита ж вона була в 1930 році американським астрофізиком Клайдом Томбо.

З моменту відкриття в 1930 році Плутон вважався планетою, а в 2006 році, коли уточнили його розміри (всього 2300 км в діаметрі), статус планети виявився під питанням. Вчені сперечалися про те, до якого класу небесних тіл тепер зарахувати Плутон – до планет або астероїдів. Зараз він носить назву карликової планети.

Плутон знаходиться дуже далеко від Сонця, тому на ньому дуже холодно, приблизно -229 градусів Цельсія. Ця карликова планета має світло-коричневий колір, і складається з азотного льоду з малою кількістю метану і окису вуглецю. Ядро складається з каменю. Між ядром і поверхнею знаходиться лід.

Поверхня рельєфна, є гори, западини і долини. Найцікавіший географічний об’єкт – рівнина Супутника. Вона має розмір більше тисячі кілометрів і займає п’ять відсотків поверхні. Також цікаво «Серце Плутона» – світла область у формі сердечка розміром 2300 кілометрів. Є й інші географічні об’єкти, наприклад гори Хілларі, область Ктулху, гори Тенцинга, пагорби Колет-де-Дадос та інші. Атмосфера карликової планети складається з азоту з невеликою кількістю чадного газу і метану. Оскільки орбіта Плутона дуже довга, рік на ньому триває 248 земних років.

У Плутона є п’ять супутників: Харон (найбільший), Стікс, Нікс, Кербер, Гідра. Харон має 1200 км в діаметрі, інші мають діаметр від 13 до 60 км в діаметрі. Розмови про те, щоб відправити до Плутона автоматичну міжпланетну станцію йшли з початку 1990-х років.

Нарешті в 2006 році був запущений космічний апарат «Нові горизонти», який досяг Плутона зовсім недавно, в 2015 році. Він передав на Землю безліч цінних наукових даних, в тому числі детальні знімки поверхні Плутона і його супутників, дані про склад космічного середовища поблизу Плутона, дані про поясі Койпера.

Була складена карта Плутона. Великий внесок у вивчення також вніс космічний телескоп Хаббл, з його допомогою були відкриті чотири з п’яти супутників (все крім Харона). Харон був відкритий Джеймсом Крісті в 1978 році, в Військово-морської обсерваторії США.

Посилання на основну публікацію