Положення Сонця в Галактиці Чумацький шлях

В 50-х роках минулого століття вченим вдалося скласти картину розподілу облікового іонізованого водню, що знаходиться в галактичній околиці Сонця. З’ясувалося, що існують принаймні три ділянки, які можна було б ототожнити зі спіральними рукавами Чумацького Шляху. Один з них:

  • найближчий до нас, вчені назвали рукавом Оріона-Лебедя;
  • більш далекий від нас і, відповідно, близький до центру Галактики названий рукавом Стрільця-Кіля;
  • периферійний – рукавом Персея.

Але досліджувана галактична околиця обмежена: міжзоряний пил поглинає світло далеких зірок і водню, так що зрозуміти подальший малюнок спіральних гілок стає неможливим.

Визначити положення Сонця всередині Галактики дозволило пізнання близьких цефеїд – змінних зірок, пульсуючих завдяки внутрішнім фізичним процесам, що змінює їх блиск. Зміни блиску відбуваються з певним періодом: чим період більше, тим вища світимість цефеїди, а значить і енергія, що виділяється зіркою в одиницю часу. А по ній можна визначити і відстань до зірки.

Першопрохідником тут був американський астрофізик Харлоу Шеплі.

Одним з об’єктів його інтересу стали кульові зоряні скупчення, настільки щільні, що їх серцевина зливається в суцільне сяйво. Найбільш багата кульовими скупченнями область, розташована в напрямку зодіакального сузір’я Стрільця. Відомі вони і в інших галактиках, причому ці скупчення завжди концентруються поблизу галактичних ядер. Якщо припустити, що закони для Всесвіту єдині, можна зробити висновок, що подібним чином повинна бути влаштована і наша Галактика. Шеплі відшукав у її кульових скупченнях цефеїди і виміряв відстань до них.

Виявилося, що Сонце розташоване зовсім не в центрі Чумацького Шляху, а на його околиці, можна сказати, в зоряній провінції, на відстані 25 000 світлових років від центру. Так, вдруге після Коперника було розвінчано уявлення про наше особливе привілейоване становище у Всесвіті. Сонце розташоване в площині нашої Галактики і віддалене від її центру на 8 кпк і від площини Галактики приблизно на 25 пк. В області Галактики, де розташоване наше Сонце, зоряна щільність становить 0,12 зірок на ПК3.

Положення Сонця в Галактиці

Всі зірки в Галактиці, включаючи Сонце, звертаються навколо її ядра. Щоб зробити повний оборот, Сонцю потрібно 250 000 000 років, які складають галактичний рік (швидкість руху Сонця – 220 км/с). Земля вже облетіла навколо центру Галактики 25-30 разів. Виходить, їй саме стільки галактичних років.

Простежити шлях Сонця через Чумацький Шлях дуже складно. Але сучасні телескопи можуть виявити і цей рух. Зокрема, визначити, як змінюється вид зоряного неба при переміщенні Сонця щодо найближчих зірок. Точка, в напрямку якої зі швидкістю близько 19,5-20 км/с рухається Сонце, називається апекс і розташована в сузір’ї Геркулеса, на кордоні з сузір’ям Ліри, її координати

α ≈ 18h, δ ≈ + 30°

Політ Сонця (а заодно і всієї Сонячної системи) відбувається приблизно під кутом 25 градусів до площини Галактики. Точка на небесній сфері, протилежна апексу, називається антиапекс. У цій точці перетинаються напрямки власних швидкостей найближчих до Сонця зірок.

Кожні 33000000 років Сонце перетинає галактичний екватор, потім піднімається над його площиною на висоту в 230 світлових років і знову опускається вниз, до екватора. На вчинення повного обороту, Сонцю потрібно, як уже було сказано, близько 250 мільйонів років. Але слід розрізняти рух Сонця відносно центру Галактики і рух щодо близьких зірок. Сонячну систему оточує місцева міжзоряна хмара, тепла і щільна, як і всі хмари, складається з газу і пилу. Причому маса пилу складає всього 1% від маси всієї міжзоряної хмари. А газ в ній складається на 90% з воденю і на 9.99% гелею. Більш важкі елементи в сумі дають не більше 0.01%.

Сонце розташоване всередині цієї хмари в районі, який іноді називають місцевою “бульбашкою”, що представляє собою великий порожній простір.

Між іншим, в космосі настільки порожньо, що це навіть уявити складно! Уявіть: найкращий, “порожній” сучасний лабораторний вакуум в 10000 разів щільніший звичайних міжзоряних хмар, (цілком видимих ​​на фотографіях, зроблених за допомогою телескопів) які в тисячі разів щільніше місцевої “бульбашки”! Щільність цієї “бульбашки” всього лише 0.001 атом в кубічному сантиметрі! Зате температура у ній – дійсно астрономічна: близько мільйона градусів за Кельвіном! У порівнянні з ним навколишній “міхур”- місцева міжзоряна хмарка з невеликою температурою в +7000 градусів за Кельвіном.

Посилання на основну публікацію